Соціально-правозахисна журналістика, магістратура

Картинки по запросу магістратура навчанняВітаємо на сторінці “Соціально-правозахисна журналістика, магістратура”. Тут Ви знайдете інформацію про освітню програму магістратури Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, дописи студентів та активності навчальної, позааудиторної діяльності Інформація подається в  хронологічній послідовності. Запитання та пропозиції щодо наповнення / використання ресурсів відправляти на пошту: kshenderovskij5@gmail.com для гаранта освітньої програми Шендеровського Костянтина Сергійовича.


Для тих, хто підтримує соціально-правозахисну журналістику та діалог меншості – більшості в українському суспільстві

15 квітня відкрита лекція/дискусія/обмін інфо «Медіа та місця несвободи: системні порушення прав людини та адвокаційні дії». Спікер Маргарита Тарасова, координаторка проектів Центру прав людини ЗМІНА, журналістка. Закінчила магістратуру Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У журналістиці – з 2009 року. Працювала кореспонденткою інформаційно-аналітичної програми на ТРК “Ера”, редакторкою стрічки суспільних новин у “Gazeta.ua”. Готувала матеріали для «Української правди», «Новое время», «The Ukrainians», «Дзеркала Тижня» тощо.  З 2015 року є волонтеркою міжнародної правозахисної організації Amnesty International. З 2016 року є монітором Національного превентивного механізму проти тортур, в рамках якого відвідує місця несвободи без попередження для протидії в них катуванням.

22 квітня відкрита експертна оцінка/дискусія/обмін інфо «Медіа та діти: системні порушення прав дитини та адвокаційні дії».  Спікер ОЛЕНА РОЗВАДОВСЬКА. Волонтерка на Сході України – на лінії вогню.  Правозахисниця. Лідерка Громадської організації “Українська організація захисту прав дітей “Синє пташеня”.  Дописує на Дзеркалі Тижня: https://dt.ua/author/olena-rozvadovska Цікаве інтерв’ю з нею: https://credo.pro/2016/06/159965   Її голос на Громадському радіо: https://hromadske.radio/persons/olena-rozvadovska


Про нові форми насильства в інтернеті дискутували на заході в рамках фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Сьогодні ми не уявляємо свого життя без інтернету, а тим паче соціальних мереж. Зависаємо в них, ще не встигнувши навіть нормально прокинутися. Не можемо спокійно поїсти, не перевіривши месенджери, або не переглядаючи щось у мережі. Постимо наші уподобання, плани, мрії, подорожі, події з повсякденного життя, фотографії перед сотнями друзів та підписників, багатьох із яких навіть не знаємо. При цьому, часто не замислюємося над тим, наскільки висвітлення всієї цієї інформації може бути небезпечним для нас та зіграти із нами злий жарт. Про нові форми насильства в інтернеті, способи самозахисту від них та протидію на суспільному рівні дискутували на заході “Діджиталізація насильства: сталкінг, булінг, порнопомста” в рамках ХVI Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.  Повний текс журматеріалу Аліни Небельської читати ТУТ: Небельська_Діджиталізація насильства_ Docudays UA


Вікторія Єрмолаєва: Як зробити правозахисну журналістику цікавою

Вікторія Єрмолаєва – фігура знакова у правозахисній журналістиці. За час своєї діяльності співпрацювала з кримськими і українськими телеканалами та інтернет виданнями. Має досвід роботи з правозахисними організаціями. Сьогодні Вікторія – журналістка, редакторка сайту “Повага”, ведуча програм «Ранкова хвиля», «Громадська хвиля», «Київ-Донбас», авторка та ведуча спецпроекту «ДНО: дезінформація, наклеп, обман». З 2018 року – членкиня правління Громадського радіо. …Права людини – одне з найболючіших питань сучасного суспільства. І воно вимагає ефективних механізмів вирішення. Сьогодні правозахистом займаються не лише представники юриспрунденції, а й журналісти. Та як писати про складне просто? Як зробити правозахисну журналістику цікавою? Ділиться порадами Вікторія Єрмолаєва… Читати весь  матеріал від Катерини Сидорук  або ТУТ:  від Катерини Сидорук


НАОЧНО ПРО ІНТУЇТИВНИЙ ФУТБОЛ. РЕЦЕНЗІЯ НА ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ «ТРЕНЕР». «Сейчас опасный штрафной. Стоит стенка и человека четыре закрывают вратаря. Все разбежались… Удар низом. Удар в голову. Вратарь перехватил мяч… Хорошо. Контратака. Зацепился… Но! Что… Что ты делаешь?! Гол!!!»…
Думаєте, те, що ви зараз прочитали, було сказано футбольним коментатором? Частково – так. Але не тим, який сидить зверху, у коментаторській кабіні, та коментує для тих, хто бачить. Воно було сказано тим, хто приходить на стадіон разом з тими, хто не бачить – а лише чує. Ці слова на початку фільму говорить Олег Кирилов – головний тренер Національної збірної Республіки Білорусь з футболу серед незрячих. Він прийшов на звичайну гру збірної Білорусі з футболу разом з членами своєї команди, кожен з яких є незрячим. Вони не можуть бачити гру: не можуть подивитися на подачу м’яча, динаміку гри, футболістів, їхню форму, глядачів, їхні реакції, зелене поле, масштаби футбольного стадіону. Вони можуть лише уявити це – зі слів свого тренера, який для кожного є не лише персональним футбольним коментатором, але й наставником та другом. Читати весь текст рецензії від Олесі Зенталь: Зенталь Олеся_Рецензія на фільм Тренер


МОВЧАТИ НЕ МОЖНА, ДІЯТИ. КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ЗАХИСТОМ СВОЇХ ПРАВ…«Я маю право!» – цю фразу хоч один раз та використовував кожен з нас у своєму житті. А ось де це право захищати – знає не кожен. Нещодавнє соціологічне опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва показало, що 55% громадян України ніколи не намагалися захищати свої права. Аби знизити цей невтішний відсоток, ми підготували добірку установ, до яких можна звернутися за захистом своїх прав, відповідно до ст.55 Конституції УкраїниЧитати весь  матеріал Олесі Зенталь


Картинки по запросу універсальний дизайнСвіт, зручний для всіх. Основні принципи універсального дизайну…

Універсальний дизайн (скорочено УД) – це дизайн предметів, середовища, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально придатними для використання всіма людьми без потреби адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає застосування за необхідністю допоміжних пристроїв для конкретних груп людей з інвалідністю. Так тлумачить поняття УД Конвенція ООН про права людей з інвалідністю (2006), яку Україна ратифікувала в грудні 2009 року. Але універсальний дизайн стосується не тільки людей з інвалідністю. Він створює зручний, доступний світ для кожної людини, не залежно від її віку, зросту, ваги, статі, розумових здібностей, мови, походження, наявності чи відсутності інвалідності. Тобто людина на зріст 190 см повинна зручно їхати у громадському транспорті, не боячись вдаритися головою об верх маршрутки чи вагону метро. Молода мама з дитячим візочком має легко по пандусу заїжджати до поліклініки, а не витягувати візок по кожній окремій сходинці, тому що про пандус просто-напросто забули. Вегетаріанець чи алергік може пообідати у будь-якому закладі громадського харчування, бо і для нього знайдеться відповідне меню…. Читати весь  матеріал Аліни Небельської 


Хто насправді захищає політичних в’язнів Криму?

На території Росії та анексованого Криму перебуває 69 українських політичних в’язнів. В умовах, коли міжнародне право не працює, а звільнення заручників залежить від політичного рішення Кремля, активісти та журналісти шукають різні способи правозахисної боротьби….Читати весь  матеріал Аліни КОЗАК


5 речей, які надають “суперсилу” хворим дітям на одужання і навчання

Першу соціальну франшизу для організації навчального процесу для дітей, які перебувають у лікарні, презентувала громадська організація «Маленьке серце із мистецтвом». «Школа супергероїв: посібник із втілення» – це готова інструкція до дії – вона детально пояснює, як організувати та облаштувати освітній простір у лікарнях….  Читати весь  матеріал Євгенії Задорожної


Що є порушенням прав дитини

Дитина – це особистість, яка має свої права та свободи, які задекларовані у міжнародних законодавчих документах. Основним є Конвенція ООН про права дитини. В українському законодавстві основними правовими документами, які регулюють це питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України “Про охорону дитинства” та Цивільний кодекс України.

Порушенням прав дитини є її обмеження у правах і можливостях, які закріплені нормами міжнародного та державного законодавства. Зокрема в Конвенції про права дитини зазначено, що кожна дитина має право:

на особисте життя та захист від посягань на нього, право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, право на відпочинок і дозвілля;

на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може нести небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в здобутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання.

Читати весь  матеріал Катерини Сидорук


П’ять способів допомогти біженцю в Україні.

На червень 2018 року в Україні зареєстровано 2,7 тисяч біженців і ще 4 тисячі іноземців проходять перевірку на те, чи можуть вони претендувати на статус біженця. Серед них – сирійці, які втекли від громадянської війни, афганці, на батьківщині яких війна триває вже 40 років, іранці, які виїхали з країни через переслідування за християнську віру чи політичні погляди від проісламської влади, сомалійці та суданці, які втекли від геноциду та голоду і багато інших.  Біженці в Україні щодня стикаються з великою кількістю проблем: від матеріального забезпечення до соціально-психологічної адаптації в нових для себе умовах. У наших силах – облегшити їм, хоч трохи, життя, допомогти інтегруватися у наше суспільство. Пропонуємо 5 способів, як це зробити…

Читати весь матеріал Дарини Ребро.


Стандарти ПРАВ ЛЮДИНИ. Журналістика.

Український інститут з прав людини:  завершився тренінг: Міжнародні стандарти прав людини. Журналістика. Дуже сподіваємось, що інформація, яку отримали учасники, буде їм в нагоді та призведе до позитивних зрушень в країні! Серед учасників та учасниць тренінгу Небельська Аліна та Задорожна Євгенія, студентки магістратури Інституту журналістики за ОПП “Соціально-правозахисна журналістика”.

Новий посібник “Міжнародні стандарти прав людини Журналістика” буде додано з часом.


Навчання на досвіді для студенток Соціально-правозахисної журналістики інституту журналістики «Кілька годин з Іриною Славінською на Хрещатику,26»

Відгуки студенток.

Козак Аліна: «Це те, чого ми дуже чекали і хотіли ще під час навчання на бакалавраті. Адже таке спілкування дозволяє нам більше дізнатися про роботу журналістів, їхнє бачення розвитку правозахисної журналістики, внутрішню комунікацію компаній або організацій. Мені дуже сподобалося спілкування з Іриною Славінською. А особливо важливими були її поради щодо наших матеріалів на правозахисну тематику, а саме поєднання декількох напрямів. Наприклад, літні люди + природоохоронна тематика. Ми про це також говорили на парах. Окрім цього, вона розповідала про особливості роботи на радіо, підготовку до ефіру, наголосила на важливості й актуальності сторітелінгу (Катерина Зінов’єва про це також зазначала). Ми спостерігали за роботою Ірини, коли вона вела програму. А також відвідали музей “Українського радіо”. З Іриною дуже цікаво спілкуватися. Вона дала багато класних порад, а я зробила висновки, над чим потрібно працювати, що вивчати. Дуже дякую!»

Сидорук Катерина: «Сьогодні змогла побачити всі нюанси роботи радіостудії. Від Ірини Славінської отримала кілька кейсів: 1) Розвиток її кар’єри та практичні поради; 2)Ти або журналіст або правозахисник. Питання вибору; 3)Підготовка до інтерв’ю, які джерела використовувати».

Зенталь Олеся: «Зустріч складалася з трьох частин (екскурсія музеєм, спостерігання за радіоефіром та спілкування з Іриною Славінською).   Кожна частина була цікавою та пізнавальною. Особливо продуктивним було спілкування з Іриною Славінською – людиною та журналісткою зі стійкою життєвою та професійною позицією».

Небельська Аліна: «Зустрічі передувала екскурсія кабінетами радіо, яку провів Анатолій Табаченко, радник генпродюсера “Українського радіо”. Він показав нам кабінет, у якому зібрані старі світлини, розклад програм періоду 1940-их, старенький проводовий радіоприймач, монтажний стіл для ручного монтажу, які розповідають про історію становлення та модернізації “Українського радіо”. Також ми відвідали коментаторську кімнату та приміщення, у яке допускаються тільки журналісти, які проводять прямі ефіри, та працівники, які слідкують, щоб у прямому ефірі не виникло ніяких казусів.

Далі нас запросили до апаратної слідкувати за тим, як відбувається прямий ефір програми Ірини Славінської “Права людини понад усе”. Ми змогли наживо поспостерігати, як працює ведуча, за поведінкою гостей програми, їх мімікою, емоціями. Редакторка програми при нас телефонувала ще до двох правозахисників, які мали надати телефонний коментар у прямому ефірі, а також приймала дзвінки слухачів, які, не зважаючи, що темою програми було те, чи виконує Україна вимоги Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ставили питання про пенсії та чому їм не виплачують субсидії. Було цікаво відслідковувати комунікацію ведучої із звукорежисеркою та редакторкою, адже тільки ми чули ці залаштунки.

Після програми у нас була душевна дружня бесіда з Іриною Славінською в її кабінеті. Ірина поділилася лайфхаками роботи у прямому ефірі: якщо гість думає над відповіддю або йому на очі навертаються сльози — це варто описати під час програми; голос ведучої не повинен бути беземоційним, але і не повинен переходити в писк. Також Ірина зазначила про тренд сторітеллінгу, зокрема, говорила про те, що сьогодні дуже мало історій успіху про ромів: адвокатів, науковців, художників. Наголосила, що правозахисним журналістам насамперед треба знати нормативну базу, а також порадила читати іноземні медіа, слухати подкасти на BBC та дивитися іноземні канали. Журналістка порадила прочитати книгу “Східно-Західна вулиця”, яка розповідає про нюрнберзький процес та, на думку Ірини, корисна нам як правозахисним журналістам. Розмова була різносторонньою: говорили і про гендер, і про правозахисну журналістику, і про роботу на радіо, і про журналістику в цілому».

Задорожна Євгенія: «..на зустрічі з І. Славінською дуже сподобалось. Журналістка поділилась практичними порадами, з якими ділилися з нею на початку кар’єри, надавала приклади, імпровізувала щодо наших тем. Гарно була подана тема, як працювати з статистикою в журналістиці (акцент на те, що статистика приховує), поділилась своєю позицією щодо “активіст” і “журналіст”. На всі питання відповідала розгорнуто, але щодо журналу “Просто неба” дійсно було більше узагальнено, мов “класний проект” тощо. Дуже корисно і пізнавально, коли були в апаратній під час ефіру, побачили роботу ведучої і редакторки, як реагувати тощо».

Про Ірину Славінську рекомендуємо читати: на Українській Правді, в матеріалі “Говори, пиши, борися: бесіда з ведучою, перекладачкою, активісткою Іриною Славінською” на Platfor.ma; Сайт “Повага“. СЛУХАТИ програму “Права людини понад усе“. Також слухати “Сексистські жарти, або що тут такого“, у мікрофона Ірина Славінська.


Ірина ВиртосуПравозахисна журналістика — це журналістика, націлена на зміни  в суспільстві

Правозахисна журналістика націлена на здійснення якісних і позитивних змін у сфері захисту прав людини. Журналіст для цього не просто інформує про певні проблеми, а й бере активну участь у їх вирішенні.

На цьому наголосила Ірина Виртосу, журналістка Центру інформації про права людини, координаторка Журналістської мережі з прав людини, під час бесіди з магістрантками соціально-правозахисної журналістики в Інституті журналістики. За словами Ірини, для правозахисної журналістики важливими є небайдужість та публічність. “Коли кримському адвокату Емілю Курбедінову вручили попередження про екстремістську діяльність, а він же просто робив свою роботу – захищав активістів у СІЗО, то про це заговорили всі українські журналісти. Цю інформацію передали і в міжнародну громадську спільноту. Також вийшли активісти в Криму, стали біля суду і чекали, поки закінчиться судовий розгляд його справи. Чи дали б Курбедінову п’ять днів арешту і відпустили, якби не було такої публічності?” – навела приклад гостя.

Результативність правозахисної журналістики Ірина Виртосу продемонструвала на кейсі про заборону абітурієнтам із інвалідністю подавати документи на спеціальність «Ведучий програм телебачення» в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Ірина, разом із телеведучою Уляною Пчолкіною, яка пересувається на інвалідному візку, взяли коментар у директора ІЖ, аби розібратися у проблемі та з’ясувати, чим викликані такі вимоги.

“Ми опублікували матеріал, і буквально за тиждень вимога була усунена.  Відбулася певна зміна. Якби хтось із журналістів не схвилювався цією проблемою, якби не розібрався, у чому вона, якби не підійшов до керівництва інституту, якби не запитав, у чому справа, якби інститут не виправив це…”, – демонструє Ірина, як журналістська небайдужість та готовність керівництва до виправлення недоліків породжують результат. Але спікерка попереджає: «Правозахисний журналіст повинен бути готовим до того, що результату може і не бути».

Ірина Виртосу порадила студенткам займатися тими темами, які їх глибоко хвилюють, та визначитися, хто вони – правозахисні журналістки чи правозахисниці.

Гостя зазначила, що дискусії стосовно наукового визначення правозахисної журналістики поки ще тривають. Однак уже зараз можна виокремити два підходи щодо трактування правозахисної журналістики: як вузької тематичної спеціалізації та як журналістської діяльності, “яка має у своїй основі цінність прав людини за замовчуванням” (йдеться про невикористання мови ворожнечі, вживання коректної термінології, розгляд людини як основи журналістського матеріалу, а не лише як джерела інформації).

Ірина Виртосу – випускниця Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» та міжнародної програми International Visitor Leadership Program (США). Кураторка навчальної дисципліни “Правозахисна журналістика” в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Матеріали про права людини друкувала у таких виданнях, як “Українська правда”, “Радіо “Свобода”, “Дзеркало тижня”, “День” та інші.

Небельська Аліна, 1 курс магістратури ІЖ КНУ, соціально-правозахисна журналістика. Читати також: Задорожна Євгенія про зустріч з Іриною ВиртосуКозак Аліна про зустріч з Іриною ВиртосуСидорук Катерина про зустріч з Іриною Виртосу ; Зенталь Олеся про зустріч з Іриною Виртосу


Прес-тур за участю студенток 1-го курсу магістратури ОПП «Соціально-правозахисна журналістика» інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 13 лютого 2019 р. ( навчання на досвіді). Тема «Активізм та актуалізація прав людини в Україні: напрямки, механізми, процедури, проекти та персоналії»:

  • ПРООН: Модель міжнародної організації в Україні, особливості інформаційно-комунікаційної та іміджевої складової.
  • Регіональний центр з прав людини (Роман Мартиновський),  УГСПЛ (Даша Свиридова): про справи ЄСПЛ, Крим, освіту з прав людини; взаємодію з прес-службою (коаліція ГО + співпраця з ЄСПЛ).
  • Центр інформації про права людини: про напрямки роботи організації, редакції, персональний вибір журналіста (класична правозахисна організація).
  • Fight for Right Юлія Сачук. Про сучасні методи захисту прав людини людьми з інвалідністю (нішева ГО).

Спікери: Ірина Виртосу, куратор навчання від організацій громадянського суспільства та мережі правозахисних журналістів; Шендеровський Костянтин Сергійовичк.н.с.к., доцент Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, викладач соціальної та правозахисної журналістики, Заслужений працівник освіти України.

Лаконічні відгуки студенток за результатами прес-туру 13 лютого 2019: 13_02 прес_тур_відгуки студенток


Катерина Зіновєва : «Роль журналіста посилюєтьсяСвітлина від Kateryna Zinovieva.
і, відповідно, його відповідальність»

На зустрічі із студентами Інституту журналістики КНУ вона розповіла, чому вся журналістика є правозахисною та як важливо вміти розповідати історії.

«Перед тим як писати певний матеріал, журналіст має думати про цільову аудиторію – для кого він його готує та кого взагалі це цікавить сьогодні», – говорить Катерина Зінов’єва. На все завжди є різні точки зору, тому для журналіста важливе вміння аналізувати та балансувати позитивний і негативний погляди, аби читач мав змогу поставити оцінку і сформувати власне судження. «Журналістика – це не суд. Ми не засуджуємо і не виправдовуємо, – підкреслює журналістка.  – Цю задачу ми віддаємо суспільству».

На її думку, журналіст – це посередник між ньюзмейкерами і суспільством, який може правильно розкласти все «по поличках», що відбувається, проаналізувати це і в загальному вигляді подати аудиторії. «Це, умовно кажучи, телефон. Ми знаємо, що телефон може бути зіпсований. Якщо ми маємо якійсь проблеми із телефоном, людина нас може не почути, а сенс буде вже не той. Цінність журналіста падає», – підсумовує Катерина Зінов’єва.

Професія журналіста передбачає вміння збирати правильні та повноцінні дані, їх аналізувати, логічно пов’язувати одне з одним та вміння розказувати історії – storytelling. «Журналістика створена для людей, тому треба вміти розповідати історії», – акцентує увагу Зінов’єва. В будь-якій історії є 3 рівні конфліктів : внутрішній (розповідаємо про внутрішні переживання героя), зовнішній (оповідаємо, як герой комунікує із зовнішнім світом) та глобальний (як глобально ця проблема впливає на суспільство, чи пов’язана з іншими проблемами). Задача журналіста – кожну проблему розглянути з цих рівнів. Не можемо розповідати історію на основі внутрішніх переживань героя. Після постановки проблеми журналіст має розуміти, як її вирішити або принаймі запропонувати шляхи її вирішення». Журналістка додає : «Все інше – це популізм та полеміка».

Катерина Зінов’єва переконана, що за умов російсько-української війни немає «військової журналістики» : «В українських реаліях склалась ситуація, коли людям на мирних територіях потрібно пояснювати, що таке війна, хто такі переселенці, хто залишився на Донбасі, хто такі військові та як це трансформує суспільство. За кризових умов країни роль журналіста посилюється і, відповідно, його відповідальність перед людьми». Соціальна відповідальність журналістів полягає в тому, аби не загострювати конфлікт – потрібно шукати компроміс.

Нагадаємо, що Катерина Зінов’єва у 2015 році стала переможцем у номінації «Надія журналістики» (з роботою «Евакуація з Дебальцевого : як і куди виїжджають з лінії вогню», ICTV) та фіналісткою у номінації «Краще подання складної теми» 2017 року (за цикл матеріалів «Уроки російською», InfoResist) конкурсу професійної журналістики «Честь Професії».

Авторка замітки:  Євгенія Задорожна, соціально-правозахисна журналістика, 1 курс магістратури Інституту журналістики 


Основна світлина Ольги РешетиловоїПравозахисна журналістика не відміняє принципів класичної

Правозахисна журналістика не відміняє принципів стандартної журналістики. Як і в класичній, один із головних принципів роботи журналіста-правозахисника — говорити про порушення прав людини об’єктивно, з обох боків, нічого не замовчуючи. На цьому наголосила Ольга Решетилова, координаторка Медійної ініціативи за права людини на зустрічі зі студентами, майбутніми соціально-правозахисними журналістами, в Інституті журналістики.

Проте, як стверджує правозахисниця, бувають випадки, коли у правозахисній журналістиці важко залишатися незаангажованим.

“Я сама з Житомира. 13 військовослужбовців житомирської бригади загинуло. Будинок моїх батьків знаходиться поруч із цією бригадою. Це стало для мене останньою краплею. В таких випадках залишатися незаангажованим журналістом доволі важко. Ми не змогли”, – розповідає Ольга Решетилова. Ця ситуація остаточно підштовхнула її перекваліфікуватися із класичної журналістки газети “День” у правозахисницю.

За словами спікерки, роками триває дискусія про те, чи можна правозахисну журналістику взагалі вважати журналістикою. Її колеги із класичних видань кажуть, що своєю діяльністю правозахисники розмивають межі стандартної журналістики, бо журналіст повинен інформувати, подавати факти, а активізм ніяк не стосується  журналістики.

“Я думаю, обидві точки зору мають право на існування. Повинна бути журналістика умовно стандартів BBС, коли журналіст, вибачте за грубість, винятково підставка для мікрофону і на мікрофон збирає факти, коментарі та подає їх незаангажовано. І повинен бути інший бік — правозахисна журналістика”, – каже волонтерка.

Нагадаємо, Ольга Решетилова разом із правозахисницею Марією Томак у 2016 році створили Медійну ініціативу за права людини. Ініціатива займається журналістськими розслідуваннями у порушенні прав людини в контексті російської агресії.

Авторка замітки: Небельська Аліна, соціально-правозахисна журналістика, 1 курс магістратури Інституту журналістики