У Навчально-науковому інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка в межах фестивалю “Журналістська весна”, відбулася презентація двох томів книжки “Народні герої України. Історії справжніх” Віолетти Кіртоки.
Журналістка видання “Цензор. НЕТ” Віолетта Кіртока з 2014 року регулярно висвітлює події російсько-української війни. Сьогодні, 25 травня, вона розповіла студентам, викладачам та гостям інституту про процес створення книжки, нюанси військової журналістики та плани на майбутнє її видання.
Обидва томи містять по 45 історій про героїв України: військових, волонтерів, медиків, журналістів, громадських діячів тощо. Туди увійшли розділи як про живих, так і про посмертно нагороджених героїв. Як пояснює авторка, при верстці вияснилося, що на обкладинку лягає 45 портретів — тому й було вирішено обрати таку концепцію. Вона сподівається написати ще й третій том, а наприкінці літа перша частина вийде в англійському перекладі.
Віолетта Кіртока співпрацює з видавництвом “Білка”, яке спеціалізується на військовій літературі, зокрема авторів-ветеранів.
Письменниця розповіла детальніше про деякі історії з книжки. Зокрема, вона згадала інтерв’ю з Романом Косенком (позивний — “Яша Циганков”), за яким вона “полювала” кілька місяців:
“Він киянин, жив на Березняках, за освітою — кухар. Дуже хотів мандрувати і любив танцювати, як виявилося в процесі його життя. Пішов служити добровольцем з Майдану в «Правий сектор», брав участь у захисті Донецького аеропорту. Він загинув у березні 2022 року в Ізюмі. Цілих пів року не могли дістати його тіло. Слава Богу, після деокупації це вдалося — зараз Рома похований у Києві. Я давно просила в нього інтерв’ю: він дуже жартівливий, класний оповідач, любив мемчики, вмів щось влучно підмітити. Але він постійно відмовлявся, переносив на «після перемоги». Зрештою, ми абсолютно випадково зустрілися. Інтерв’ю тривало три години: там багато гумору й матюків, як і в будь-якій розмові з військовими. Я сподіваюсь, що в цьому єдиному прижиттєвому інтерв’ю Яші вдалося передати його жарти та інтонації”.
Окрім цього, в “Народних героях України” висвітлено історію дяді Гриші з Херсона — волонтера з інвалідністю, який навіть в окупації збирав гроші для української армії та навчив ворожих солдатів відповідати на клич “Слава Україні!”. Або ж десантника Бориса Харчука, що втратив робочу руку в боях за Ізюм та навчився стріляти з “Джавеліна” за інструкцією з інтернета. Чи 30-літнього підполковника Романа Дармограя: він розробив засідку, у яку потрапила ворожа танкова колона, що йшла на Бровари на початку повномасштабного вторгнення. І військового журналіста Дмитра Лабуткіна, який загинув, бо до останнього залишався в оточеному Дебальцевому, щоб продовжувати фіксувати події з фронту.
Також Віолетта Кіркота детально описала створення розділу, з якого починається другий том — про Андрія Верхогляда, який був комбатом 72-ї бригади та загинув у Світлодарську 22 червня 2022-го у віці 27 років. За словами журналістки, вони близько дружили з 2017 року. Він бачив верстку цієї книжки та дуже чекав її виходу. А ще мріяв бути журналістом.
“ Для мене це дуже болюча історія — я не можу собі професійно вибачити, що не записала з ним інтерв’ю про початок війни, хоч ми й багато спілкувалися в травні 2022. Мені здавалося, що в нас дуже багато часу попереду”, — з гіркотою поділилася Кіркота.
Фото – Олена Рижко.
Насамкінець Віолетта Кіркота порушила тему журналістської етики, яка відіграє надзвичайно важливу роль, коли ти пишеш про війну. Вона розповіла, що військові часто зізнаються їй у неприязні до журналістів, бо стикалися з перекрученими фактами, некоректною подачею інформації тощо. Також спікерка наголосила:
“Зараз журналістика перестала бути професією. У моєму випадку — точно. Я часто кажу, що в наших обставинах журналісту найважливіше зберегти в собі людину. Як і в будь-якій професії чи ситуації в цей час. Я — не військова журналістка. Я просто люблю цих людей і розповідаю про них”.
Нагадаємо, що 25 квітня в Навчально-науковому інституті журналістики встановили рекорд: було створено збірку есеїв “День після війни” всього за 8 годин 39 хвилин. На сьогоднішньому дні відкритих дверей її можна було придбати за донат на ЗСУ від 150 гривень.
Авторка: Оксана Заблоцька, 3 курс ВДМР