9 квітня 2025р. кафедра редакційно-видавничих технологій і продюсування провела круглий стіл «Що мають вміти і знати медіапродюсери»
Спікери:
Микола Княжицький, журналіст, продюсер, народний депутат України,
Тетяна Трощинська, медіаменеджерка, директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту «Суспільного мовлення», лауреатка Премії імені Георгія Ґонґадзе (2024),
Поліна Толмачова, директорка з маркетингу телеканалів ICTV та ICTV2,
Аліса Калюжна, промопродюсерка в кіноіндустрії, учасниця Berlinale Talents (2025)
Ольга Ольхова, культурна менеджерка, засновниця Litcom,
Людмила Фіть, начальниця Управління видавничої справи та бібліотечної діяльності Міністерства культури і стратегічних комунікацій, літературна менеджерка.
Микола Княжицький:
«Орієнтування на прогнозований успіх — це суть будь-якого продюсування»
Медіапродюсер — це той, хто щось виробляє в медіа, починаючи від формулювання ідеї та прорахунку бюджету. Адже виробництво завжди передбачає і матеріальну сторону, і саму ідею.
Унікальність цієї професії полягає в тому, що людина, яка займається цією роботою, має поєднувати в собі і творче, і організаційно-фінансове бачення, а також орієнтуватися на результат своєї роботи. Ми цим займаємося щодня в кіно, на телебаченні, на радіо, в інтернеті, в ютубі, в театрах. Є й інші типи продюсування, наприклад, продюсування в телевізійних новинах — це виробник дня, за американською класифікацією. Це людина, яка відповідає за те, щоби випуск новин вийшов вчасно, а також вона відповідає за зміст новин.
Продюсери в медіаорганізаціях можуть називатися і якось інакше: редакторами, випусковими редакторами тощо. Але це теж, так чи так, продюсування.
Цієї професії потрібно вчитися, тому що ти повинен передбачити успіх. Успіх залежить від ідеї та від суми грошей, тому що цю ідею треба зреалізувати і ці гроші повернути.
І коли ми говоримо про підготовку фахівців цієї сфери в медіа, то передовсім маємо на увазі, що засоби масової інформації спираються на критерії розв’язання цих завдань. Якщо ми говоримо про телебачення, — це рейтинги, якщо ми говоримо про кінематограф, — це можуть бути кінозбори. Тобто орієнтування на прогнозований успіх — це суть будь-якого продюсування.
Тетяна Трощинська:
«Продюсер — це людина, яка має розуміти вплив»
Про етичний кодекс медіапродюсера
Ми можемо виписати десять кодексів, але я не впевнена, що «фабрика новин» буде їх дотримуватися. Тому що є питання фінансування і воно доволі складне. Клікбейт приносить трафік, а коли приходить трафік, то, відповідно, можна мати більше фінансування.
Так, журналістський кодекс існував, відколи існує журналістика в незалежній Україні. Але розуміти певні етичні моменти ми почали з різних причин. І одна з них, наприклад, війна, коли війна стала дуже близькою, коли всі зрозуміли, що ми не над якимось там конфліктом, а всередині нього, кожен і кожна з нас, навіть наші сім’ї, на жаль, можуть стати історією, предметом журналістського дослідження. І тоді стало зрозуміло, що ми маємо підходити до цього етично.
Етичний кодекс продюсера— це не те, що першим лежить на поверхні, бо етичний підхід — це частина загальної професіоналізації. А ось головне — це усвідомлення того, з ким ти говориш. Розумієте, якщо медіапродукт називається «Вагітна в 16», то етичний кодекс навряд працюватиме так, як ми уявляємо, навіть якщо ми його добре випишемо. Тут йдеться про складнішу історію суспільного запиту. Тому є, на мій погляд, непристойні речі в заголовках, і це вже порушення журналістського стандарту, навіть не етики.
Сфери, в яких провадиться продюсерська діяльність
У продюсера є такі чотири основні сфери, з якими працює продюсер:
1) фінанси;
2) аудиторія, до якої він іде, розуміючи, як працює медіаспоживання (на якому певному етапі, на якому певному майданчику чи платформі тощо);
3) продюсер — людина, яка збирає команду, яка відповідає цьому завданню т та ідеї;
4) продюсер — людина, яка, усвідомлюючи тип продюсованого продукту, також бере до уваги зовнішнє середовище.
Ось це чотири основні кваліфікаційні вимоги до продюсера. І етична частина туди входить.
Про значення досвіду
Якщо ми говоримо про додавання цієї професії в Класифікатор професій, то не треба мати ілюзій, що бакалавр або магістр, який переступає поріг медіа, одразу стане продюсером якогось великого шоу іншого великого продукту. Це потребує досвіду.
Можливо, новини — хороший стартовий майданчик, бо вони щонайменше навчають. Дотримання виробничого процесу (а це дуже оперативна робота в конкурентному середовищі) вимагає моментів, пов’язаних із розумінням. Я, наприклад, можу сказати як продюсерка проєкту «Новий відлік» на Суспільному: я, журналістка і редакторка, в продюсери прийшла уже, скажімо, з журналістики, редагування, і це прикметно.
Є окремий продюсер, відповідальний за бюджет. Я відповідальна за сенси, за контентне наповнення, за загальну рамку — за всі ці складні моменти, коли ти виготовляєш дискусійне токшоу — єдине в країні під час війни на Суспільному каналі. Так, це дуже багато викликів, багато проблем, щось ми робимо дуже добре, чим я пишаюся, в чомусь нам дуже складно.
Про вплив як основну суть продюсерської діяльності
Продюсер — це людина, яка має розуміти вплив. Коли ми говоримо про рейтинги, ми мислимо відрізком часу. Наприклад, ми в ефірі годину; чи якщо це подкаст, — 20 хв. в ефірі, чи якщо це ток шоу — півтори години в ефірі. І цей час перебування в ефірі приносить нам рейтинги, частку, залежно від каналу, на якому ми виходимо. Для популярності продукту потрібні ідеї.
У нас є дуже така складна історія, яка називається вплив, про який ми часто не думаємо. Вплив — це те, що працює надалі, не в цей відрізочок, коли ми перебуваємо лише в ефірі. Який меседж ми намагалися донести, який суспільний настрій чи післясмак залишається після того, як ми виходимо з ефіру? І це не лише питання війни, це в принципі питання відповідальності. Ну, я зараз кажу, звісно, з позиції суспільного мовника тут більше це має значення. Для мене, наприклад, багато важить, наскільки ми показали спектр думок, принаймні частину значущих думок, які є в країні.
Напевно, у різних медіа це працює по-різному, тому я би тут дуже акуратно підходила. Оцей вплив є дуже важливою і великою частиною роботи продюсера.
Про маніпуляції, ШІ-фейки та підривання реальності
Ми можемо перевірити джерело, але якщо наші політичні погляди мають певне спрямування, нам цікаві або нам важливі лише ті люди, які говорять так, як нам подобається, то зрозуміло, як це працює: у бульбашкову наративі факти можуть бути правильні, але інтерпретація може бути там зовсім відмінна.
Наша аудиторія, наприклад, не ведеться на заголовки хайпові. Заголовок, який лежить за етичною межею, може викликати низку запитань: чому Суспільне собі дозволило такий заголовок? Але по цій аудиторії всіх рівняти не варто. Тут є інша проблема: таку аудиторію завжди складно розширити.
Наприклад, якщо йдеться про документальну репортажистику, то для мене це питання дуже болюче. Адже коли гинуть реальні люди і є реальна робота фронтових фотографів, репортерів, журналістів із реальними зйомками реальних знищених українських міст. І зараз ми бачимо, як люди невідомо навіщо створюють штучні фотографії фальшивих загиблих. Це просто підриває реальність, вбиває професію. Це вбиває ту реальність, яка у вас за вікном.
Тож використовувати речі, згенеровані штучним інтелектом, коли існує така страшна реальність, яку можна і слід документувати, — це просто за межею якоїсь етики.