КАРПЕНКО Віталій Опанасович

КАРПЕНКО Віталій Опанасович (03.03.1941, м. Київ).

Кандидат філологічних наук, габілітований доктор суспільно-політичних наук Українського Вільного Університету (Мюнхен, ФРН), заслужений журналіст України.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1966); Академію суспільних наук (Москва, 1979); Український Вільний Університет (1998).

Працював у миколаївській обласній молодіжній газеті (1972–76), відповідальним секретарем журналу “Комуніст України” (1979–80), інструктором сектору преси ЦК Компартії України (1980–85), головним редактором газети “Вечірній Київ” (1985–2001).

В університеті з 1986 р. Викладач, старший викладач, доцент (1986–98), професор (1998–2000), професор кафедри видавничої справи та редагування (2001–2008) Інституту журналістики. Завідувач кафедри журналістики Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (з 2008).

Основні напрямки наукової, педагогічної діяльності за час праці в університеті: теорія і практика журналістики, редакторська майстерність; проблеми інформаційного простору та інформаційної політики.

Захистив кандидатську дисертацію “Людина і природа в сучасній радянській прозі (соціальні, моральні та естетичні аспекти)” (1979), докторську “Вечірній Київ” у контексті національної преси в Україні й діаспорі в боротьбі за незалежність України”, Український Вільний Університет, (1998, м. Мюнхен, ФРН), габілітація 2005.

Автор понад 30 книг документальної прози, публіцистики, літературної критики, теорії журналістики, багатьох статей з журналістикознавства та питань розвитку сучасного літературного процесу, політики.

Член Національної спілки журналістів та Національної спілки письменників України, Президії Національної Ради Конгресу, очолював Київське відділення Конгресу української інтелігенції. Голова Української асоціації національно-демократичної преси та президентом Асоціації світової української преси. Депутат Київради двох скликань та Верховної Ради 1-го (12-го) скликання.

Нагороджений орденами Св. Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (1998), Христа-Спасителя (2001), “За заслуги” ІІІ ступеня (2007); медалями: “Ветеран праці” (1984), “Будівничий України” Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка (1999); Почесною відзнакою Національної спілки письменників України (2006) та “Знак пошани” Київради (2001), спеціальним призом “ВІЖИБУ” (2007). Лауреат премії імені Івана Огієнка(2002).

Праці: “Джерело життя і краси: Проблеми природи, людини, моральності в сучасній радянській прозі: Монографія” (К., 1983), Журналістика: основи професіональної комунікації: Навчальний посібник (К., 2002), Національна ідея в українській періодиці: Курс лекцій для студентів Інституту журналістики (К., 1999), Антиукраїнські тенденції в Українській державі (К., 2001), Преса і незалежність України. Практика медіа-політики 1988-1998 рр.: Навчальний посібник (К., 2003), Інформаційна політика та безпека: Підручник (К., 2006), Основи редакторської майстерності. Теорія, методика, практика: Підручник (К., 2007).

Літ.: Українська літературна енциклопедія. Т.2. (К., 1990), Хто є хто в Україні. Політики, парламентарі, громадські діячі, урядовці, судді, підприємці, військові, релігійні діячі, науковці та освітяни, журналісти, суспільствознавці (К., 2007), Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Шляхами успіху (К., 2008), Верховна Рада України дванадцятого скликання 1990–1994 роки (К., 1998), Письменники України (Дніпропетровськ, 1996), Погрібний А. На вістрі часу. Штрихи до портрета Віталія Карпенка // Пам‘ять століть. – 2001. – №1(27), Москаленко А. Публіцистика: глибока оранка. Роздуми над творчістю Віталія Карпенка // Молодь України. – 1999. – 19 січня, Дімаров А. Редактор, письменник, громадянин // Літературна Україна. – 2001. – 1 березня, Плачинда С. Публіцистика в державотворенні // Молодь України. – 2001. – 27 лютого, Нитченко Д. Панорама дійсности сучасної України // Вільна думка (Австралія) . – 1996. – 19 травня, Козак С. Гість Америки – Віталій Карпенко // Українські вісті (США) . – 1996. – 16 червня.

І. М. Забіяка

Коментарі закриті.