(05.1906, м. Орел (Росія) – 1980, м. Київ).
Кандидат філологічних наук, доцент, в. о. професора.
Після закінчення семирічки працював учнем слюсаря, слюсарем, бригадиром, помічником машиніста і машиністом у депо станції Орел (1921–1928). Навчається у залізничному технікумі (1923–27). На партійній роботі у сфері ЗМІ (з 1928). Заступник відповідального редактора газети “Молодой коммунист” (обком комсомолу, м. Воронеж) (1928–31); відповідальний редактор газети “Ударник” (Політвідділ залізниці, м. Воронеж) (1931–32); завідувач промислово-транспортного відділу газети “Коммуна” (обком партії, м. Воронеж) (1932–35). Під час роботи у цих газетах без відриву виробництва закінчив заочне відділення Московського інституту журналістики ім. “Правды”, вечірнє відділення Воронезького інституту марксизму-ленінізму. Слухач Інституту червоної професури літератури (1935–38). Рішенням ЦК ВКП (б) відряджений до Дніпропетровська відповідальним редактором газети “Днепропетровская правда” (орган обкому КП(б)У (1938–39). Відповідальний редактор київської газети “Советская Украина” (орган ЦК КП(б)У) (1939–42). В роки ВВВ (1942–45) служив у війську в якості відповідального редактором газети “Вперед на запад” (1-ий Український фронт). Після закінчення війни – лектор Політуправління Центральної групи військ (Баден – Австрія) (1945–46). Після демобілізації – лектор ЦКП(б) (1946–49). Одночасно перебуває на курсах дисертантів Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) (1948–49). Завідувач кафедри партійного будівництва і журналістики ВПШ при ЦК КП(б)У (1949–54). Працює одночасно в КДУ і ВПШ (1948–54).
В університеті з 1951. Заступник декана філфаку по відділенню журналістики і виконуючий обов’язки завідувач кафедри теорії і практики радянської преси (1951). Доцент факультету журналістики КДУ (1954–69). В. о. професор кафедри історії журналістики (з 1969). Звільнений з в. о. професора кафедри історії літератури і журналістики факультету журналістики у зв’язку з виходом на пенсію (з 1.07.1976). Персональний пенсіонер. Зараховуваний на півставки на посаду професора кафедри історії літератури і журналістики (1978). Остаточно звільнений 24.06.1978.
Захистив кандидатську дисертацію “Труд в эстетике Горького” (1949).
Читав курси і спецкурси: “Історія російської журналістики”, “Історія російської літератури ХІХ ст.”, “Теорія літератури”, “Історія російської публіцистики”, “Публіцистична майстерність М. Г. Чернишевського”, “М. Горький – публіцист”, “О. С. Пушкін – публіцист”.
Обирався членом Дніпропетровського обкому КП(б)У, кандидатом у члени ЦК КП(б)У, депутатом XIV, XV, XVIII з’їздів ВКП(б) із правом вирішального голосу, був позаштатним лектором ЦК КПУ, членом товариства “Знання”, членом редколегії журналу “Трибуна лектора”. На громадських засадах читав лекції і вів семінарські заняття у школі робкорів при заводі ім. В. І. Леніна (“Арсенал”). Нагороджений орденом Вітчизняної війни, орденом Червоного прапора, 3-ма бойовими медалями.
Праці: “Про національну гордість радянських людей” (К., 1948); “Эстетика труда в творчестве М. Горького” (К., 1955); “Искусство живого слова” (К., 1962); “М. Горький – как он писал, что думал и говорил о публицистике” (К., 1964); “О роли эмоционального фактора в публицистике” (К., 1968).
Літ.: Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1978, спр. 35-ППС.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.