СКУЛЕНКО Михайло Іванович (20.01.1937, м. Київ – 13.10.2011, м. Київ. Похований на Байковому кладовищі).
Кандидат історичних наук, доктор філологічних наук, доцент, професор, журналіст.
Народився у сім’ї службовців. Закінчив середню школу (1940–54), факультет журналістики КДУ (1954–59).
Працював кореспондентом, редактором (1957–62), старшим редактором (1962–69, 1971) Дирекції програм мовлення на закордонні країни Державного комітету РМ УРСР по телебаченню і радіомовленню, був слухачем факультету журналістики ВПШ при ЦК КПУ (1969–71), аспірантом кафедри журналістики Московського державного інституту міжнародних відносин МЗС СРСР (1971–73).
В університеті з 1974. Асистент (1974–75), старший викладач (1975–80), доцент (1980–88) кафедри телебачення і радіомовлення; заступник декана (1976–77); доцент (1988–90), завідувач (1988–93), професор (1990–93) кафедри наукових основ пропаганди і історії партійно-радянської преси; професор (з 1993), завідувач (з 1993) кафедри зарубіжної журналістики факультету журналістики КДУ.
Читав курси і спецкурси: “Теорія і практика радянського телебачення”, “Критика теорії і практика сучасної буржуазної журналістики”, “Проблеми висвітлення міжнародного життя і зовнішньої політики СРСР в програмах радянського телебачення”, “Основи спілкування з телевізійною аудиторією”, “Коментар на телебаченні”, “Коментар в радіомовленні”, “Засоби масової інформації зарубіжних країн” та ін.
Захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук “Питання міжнародного життя і зовнішньої політики СРСР в радіопропаганді на зарубіжні країни” (1973), дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук (1988), доцент по кафедрі телебачення і радіомовлення (1984), професор по кафедрі наукових основ пропаганди та історії партійно-радянської преси (1989).
Член Національної спілки журналістів України. Нагороджений медаллю “В память 1500-летия Киева”.
Праці: “Убеждающее воздействие публицистики” (1986), “Журналистика и пропаганда” (1987), “Пропагандистське слово: параметри переконливості” (1987), “Радянська журналістика на шляхах перебудови” (у співавторстві) (1988), “История политической пропаганды” (1990); “Із історії радянського радіомовлення” (1976), “Телевізійний коментар: суть, специфіка, різноманітність” (1977), “Телевізійний коментар” (1980), “Соціальна структура радянського суспільства і права громадян” (1983).
Літ.: Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1993, спр. 141-ППС.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.