Лигачова-Чернолуцька Наталія Львівна

Лигачова-Чернолуцька Наталія Львівна (нар. 5 січня 1962, Владивосток, Російська РФСР, СРСР (нині – Росія)) – шеф-редакторка інтернет-видання «Детектор медіа» (з 2015 року).^[1] Член правління МФ «Відродження» (з 2015 року). Голова правління ГО «Детектор медіа» (з січня 2004 року; у 2004–2016 роках організація мала назву ГО «Телекритика»; 27 квітня 2016 року ГО «Телекритика» змінила назву на «Детектор медіа»^[2]).

У минулому шеф-редактор інтернет-видання «Телекритика»^[3] (2001–2015), директор ТОВ «Телекритика» (2006–2015).

Життєпис

Народилася 5 січня 1962 року в місті Владивосток у Росії.

1965 року разом із родиною переїхала до міста Нікополь, Дніпропетровської області, де проживала рідня мами, Алли Лігачової (1928–2010).

Родина

• Чоловік – Дмитро Чернолуцький, 1957 року народження, співробітник факультету радіофізики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
• Донька – Катерина Чернолуцька, 1991 року народження, випускниця Українського гуманітарного ліцею КНУ, бакалавр Кінгстонського університету, Лондон (2012 рік).

Освіта

Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістки (1979–1984).

Кар’єра

• 1984–1992 – редактор відділу соціологічних досліджень, редактор головної редакції кінопрограм, співавтор програм «Все про кіно», «Кіно без гри», Держтелерадіо УРСР, Державна телерадіомовна компанія України.
• 1992–1995 – оглядач, заступник редактора відділу культури, газета «Киевские Ведомости».
• 1995 – позаштатний кореспондент газети «Дзеркало тижня».
• 1996 – редактор відділу світської хроніки, журнал «Натали».
• 1996 – оглядач відділу культури, газета «День».
• 1997–2000 – редактор відділу ЗМІ та громадської думки, газета «День».
• 2000–2001 – заступник головного редактора, газета «День».
• 2001–2015 – шеф-редактор інтернет-видання про українські медіа «Телекритика». Сайт початково створено за фінансового сприяння Посольства США в Україні та міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна», згодом протягом перших кількох років, сайт фінансово підтримували Фонд «Національний інститут демократії» (США), Фонд «Відродження» та інші західні грантодавці. З 2011 року входить до групи компаній «1+1» (до того – до медіа-холдингу «Главред-медіа»).^[4]
• 2006 – донині – засновник і голова правління ГО «Детектор медіа» (у 2006–2015 мало назву ГО «Телекритика»).
• 2015 – донині – шеф-редактор інтернет-видання про українські медіа «Детектор медіа».

Членство в урядових та громадських установах

• Член Національної спілки журналістів України.
• Член Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів (з 2011 року).
• Член Громадської ради при Держкомтелерадіо України.
• Член Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України (2005–2009 роки);
• Член Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення (2005–2007 рр.),
• Член Громадської ради при Комітеті з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України (2003–2008).
• Член Київської незалежної медіа-профспілки та Незалежної медіа-профспілки України.
• Голова Незалежної медійної ради (з 2016 року)^[5].

Нагороди і визнання

• Заслужений журналіст України (з червня 2007 року).
• Internews Netvork «Лідерство в ЗМІ» (США, 2008 рік)
• Премія ім. Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи» (2011 рік, премія Фонду «Час» імені Ебелін і Герда Буцеріуса, Гамбург та Фонду «Свобода слова», Осло).
• Учасник рейтингу «100 найвпливовіших жінок України» (журнал «Фокус», 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012 роки).
• Нагрудний знак Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення «За розбудову телерадіоінформаційного простору України» (? рік).
• премії Національної спілки журналістів України ім. І. Лубченка (2013).
• Відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).^[6]

Книги

Наталія Лигачова є співавтором, редактором та упорядником книжок:

1. «Журналістська осінь-2002. Дискусія про тиск та політичну цензуру в українських медіа» (2003).
2. «Телебачення спецоперцій. Маніпулятивні технології в інформаційно-аналітичних програмах українського телебачення: моніторинг, методи визначення та засоби протидії» (2003).
3. «Інформаційні війни. Моніторинг теленовин та медіатехнологій під час президентської кампанії-2004 в Україні» (2005).
4. «Журналістська революція-2004. Події, люди, дискусії» (2005).
5. «Джинсова» свобода. Роль медіа у парламентській виборчій кампанії-2006″ (2006).

Примітки

Редакція порталу Detector Media – Детектор медіа

ГО “Детектор медіа” – Детектор медіа

Починаючи з 2001 року, існувало інтернет-видання Телекритика; у 2004–2010 роках також виходив друкований журнал «Телекритика»

Лигачова розповіла, через що йде з “Телекритики” – ІМІ, 13.10.2015

Члени – Незалежна медійна рада. mediarada.org.ua (uk). Процитовано 2018-08-15.

Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»