Museum

Ткаченко Олександр Владиславович

Ткаченко Олександр Владиславович (нар. 22 січня 1966 р., Київ) – колишній генеральний директор 1+1 медіа,[1] український журналіст, телеведучий та продюсер. Більше 20 років працює генпродюсером телеканалів. За час управління 1+1 Media перетворив холдинг на впливовий бренд на українському медіаринку.

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 9 у списку.[2] Безпартійний.[3].

Названий кандидатом на посаду голови гуманітарного та інформаційного комітету у Верховній Раді України IX скликання[4].

Освіта

У 1990 закінчив Київський університет ім. Шевченка, факультет журналістики.

У 2016 отримав диплом Harvard Business School за програмою «Business of Entertainment, Media, and Sports».

У 2018 завершив навчання у INSEAD Business School в Сінгапурі за програмою «Value Creation for Owners and Directors».

Управлінська діяльність в медіа

1994–1999 – президент телекомпанії (продакшн-студія) «Нова мова». «Нова мова» виробляла телепрограми «Післямова» і «Обличчя світу» для каналів УТ-1 та «Інтер».

У грудні 1996 разом з усією командою «Післямови» перейшов до нової телерадіокомпанії «Студія 1+1». Створена Ткаченком «Телевізійна служба новин» (ТСН) вийшла в ефір 1 січня 1997 р. з ведучою Аллою Мазур. Одночасно на «1+1» продовжувала виходити і «Післямова», а Ткаченко став також заступником генерального продюсера каналу. В грудні 1997 р. залишив канал.

У квітні 1999 очолив телекомпанію «Новий канал», куди прийшов на замовлення тодішнього власника російського «Альфа-банку», де переформатував і зробив конкурентноздатною програму новин «Репортер», запросивши до неї кількох із команди «Післямови»: Андрія Шевченка, Іванну Найду, Ігоря Куляса. За короткий час канал став популярним, увійшовши у трійку лідерів за переглядами.

Із січня 2000 до травня 2001 був радником прем’єр-міністра України Віктора Ющенка (на громадських засадах). У 2003 став неформальним керівником так званого «холдингу Пінчука» (телеканали «Новий канал», «ICTV», «СТБ»). У серпні 2004 склав повноваження керівника холдингу, а в січні 2005 – залишив «Новий канал».

У 2008 працював у Москві заступником генерального директора телеканалу «РЕН-ТВ», яким на той момент володів німецький медіахолдинг «RTL Group».

Із серпня 2008 – генеральний директор групи каналів «1+1 Media»[5], до якої входять «1+1», «2+2», «ТЕТ» та «Сіті» (з 2012 переформатований у дитячий канал «ПлюсПлюс»).[6]

20 серпня 2019 року вийшов з бізнесу і склав повноваження керівника холдингу «1+1»[7]. 1+1 media, за словами Ткаченка змінить структуру управління, а сам Олександр стане почесним президентом медіахолдингу[8].

Продюсерська діяльність

Виступив продюсером телефільмів

Журналістська діяльність

1988–1991 – редактор і ведучий щотижневої телепрограми “Молодіжна студія «Гарт» на телеканалі УТ-1.

1991–1994 – кореспондент українського представництва британського міжнародного агентства новин «Рейтерс» (Reuters) у Києві.

1994 – створив щотижневу інформаційно-аналітичну телепрограму «Післямова», ведучим якої став сам.

1998–1999 – на базі ТК «Нова мова» на замовлення телеканалу «Інтер» протягом одного телесезону створював програму у форматі інтерв’ю з міжнародними знаменитостями під назвою «Обличчя світу».

Наприкінці 2004 в період виборів Президента й Помаранчевої революції був ведучим теледебатів на «Новому каналі» між кандидатами у Президенти, зокрема між Ющенком і Януковичем.

23 травня 2011 в ефір «1+1» вийшов перший випуск нової авторської телепрограми «Tkachenko.UA» у форматі 45-хвилинних інтерв’ю з політиками і знаменитостями.[10]

Участь в реформуванні медіа-ринку

Починаючи із 2005 разом із екс-колегою Андрієм Шевченком став одним з активістів створення в Україні Суспільного телерадіомовлення,[11] та один із авторів концепції створення Суспільного телебачення (Суспільного мовлення).[12]

Як один із найвпливовіших CEO української сфери медіа, Олександр бере активну участь у реформування індустрії. Під його керівництвом медіахолдинг 1+1 media завжди має проактивну позицію щодо подій та змін, що стостуються медіаіндустрії.

Також Олександр один із перших CEO в медіаіндустрії, який взяв фокус на діяльність групи як соціально-відповідального бізнесу. Зокрема, в 2017 році 1+1 медіа презентувала перший звіт із корпоративної соціальної відповідальності серед медіакомпаній.[13]

У листопаді 2018 року 1+1 Media разом з американо-норвезькою командою зняла пілот першого міжнародного серіалу «Jonathan Fort». Зйомками займалася норвезька компанія Evil Doghouse Production спільно з українським 1+1 Продакшн.[14]

Відзнаки та досягнення

У 2015[15], 2016[16], 2017[17], 2018 роках Олександр увійшов в ТОП-100 найбільш впливових українців згідно з рейтингом журналу «Фокус».

У 2010[18], 2011[19], 2012[20] роках Олександр увійшов в ТОП-200 найбільш впливових українців згідно з рейтингом журналу «Фокус».

Згідно з рейтингом кращих ТОП-менеджерів України «ТОП-100» delo.ua, постійно входить до трійки кращих CEO медіаіндустрії.

За версією премії «X-Ray Marketing Awards», у 2017 році увійшов до ТОП-3 генеральних директорів, орієнтованих на маркетинг.[21]

Також у 2018 році команда управлінців 1+1 Media стала однією з лідерів рейтингу «Business HReformation 2018. Кращі роботодавці України», який був сформований журналом «Бізнес», де посіла 2 місце у номінації «Сильний топ-менеджмент ‒ Dream Team».[22]

Критика

Ворог преси

За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив у десятку найбільших ворогів української преси у 2012–2013 роках.[23]

Див. також

Олександр Ткаченкоу соціальних мережах Олександр Ткаченко на сайті Facebook

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ткаченко Олександр Владиславович

Цитати

Всі пам’ятають фільм «Брат», «Брат-2». Створення таких героїв, які казали «ты нам за Севастополь ответишь» спричинили нову хвилю образів, які вже потім йшли у серіалах і були направлені на те, щоб повернути «велич Росії», образи, які створювалися з ідеологічним забарвленням і це очевидно. І це продовжує бути[2].

Цитати про Ткаченка

Лицемірство від Олександра Ткаченка.

Говорить все правильно, але очолюваний ним канал демонструє просто величезну кількість стрічок, які їхні творці «створюють їх з використанням архетипів та образів нових героїв нової Росії, які направлені на те, щоб повернути велич Росії» і «таким продуктом фактично укладають світогляд не тільки росіян, але й українців». До таких серіалів відноситься й створений каналом Ткаченка нібито український серіал «Останній москаль», де українці зображені сільськими відсталими рагулями на тлі просунутого москаля, тобто продовжує «таку саму ідеологічну складову», традиції якої йдуть ще з радянських часів («Штепсель і Тарапунька») та знаходять себе в 95-му кварталі, «Світі навиворіт» й багатьох інших передачах плюсів[3]. – Михайло Свистович

Примітки

Біографія Олександра Ткаченка на офіційному сайті 1+1 медіа

Російські фільми заборонили рік тому – жоден порушник не покараний

Примітки

  1. ↑ Біографія Олександра Ткаченка на офіційному сайті 1+1 медіа
  2. ↑ На з’їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії Радіо Свобода (9 червня 2019)
  3. ↑ Центральна виборча комісія
  4. ↑ Хто зі «слуг народу» обійме керівні посади у фракції та комітетах парламенту: список
  5. ↑ [1] Інтерв’ю О.Ткаченка: «Ви маєте на увазі роздвоєння особистості?» інтернет-виданню «Медіаняня», 13.04.2010.
  6. ↑ [2] Інтерв’ю О.Ткаченка газеті «Україна молода»: «Ми не робитимемо канал, який існував в інший історичний проміжок часу» (17.09.2010)
  7. ↑ Олександр Ткаченко пішов з керівництва телеканалу 1+1 «Ліга.Бизнес», 20.08.2019
  8. ↑ Ткаченко пішов з посади гендиректора 1+1. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-08-20.
  9. ↑ Телеканал «1+1» покаже серіал за мотивами поеми «Катерина» Тараса Шевченка
  10. ↑ [3] Архівовано 2011-08-10 у Wayback Machine. Опитування експертів”Повернення Ткаченка: забута норма чи політичний гламур?”, сайт «Телекритика»[4] (25.05.2011)
  11. ↑ [5] Інтерв’ю О.Ткаченка для газети «День»: «Суспільне телебачення – історичний виклик вітчизняній журналістиці» (4.02.2005)
  12. ↑ [6] Інтерв’ю О.Ткаченка для радіо «Свобода» про перипетії створення Суспільного телебачення (4.08.2008)
  13. ↑ Група “1+1 медіа” презентувала перший звіт з корпоративної соціальної відповідальності серед медіакомпаній України. ТСН.ua (uk). 2018-01-29. Процитовано 2019-02-27.
  14. ↑ 1+1 медіа разом з американо-норвезькою командою зніматиме перший міжнародний серіал. 1plus1.ua. 2018-11-12. Процитовано 2019-02-27.
  15. ↑ 100 самых влиятельных украинцев. Полный список. ФОКУС. Процитовано 2019-02-27.
  16. ↑ 100 самых влиятельных украинцев. ФОКУС. Процитовано 2019-02-27.
  17. ↑ 100 самых влиятельных украинцев. ФОКУС. Процитовано 2019-02-27.
  18. ↑ 200 самых влиятельных украинцев. Рейтинг Фокуса. ФОКУС. Процитовано 2019-02-27.
  19. ↑ 200 самых влиятельных украинцев. Рейтинг Фокуса. ФОКУС. Процитовано 2019-02-27.
  20. ↑ Фокус представил рейтинг 200 самых влиятельных украинцев. ФОКУС. Процитовано 2019-02-27.
  21. ↑ “1+1 медіа” отримала одразу три нагороди X-Ray Marketing Awards. ТСН.ua (uk). 2017-01-20. Процитовано 2019-02-27.
  22. ↑ HReformation 2018. Антикрихкі: сильний топ-менеджмент України. ua (ru-ru). Процитовано 2019-02-27.
  23. ↑ Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко – найбільші вороги преси

Посилання

Коментарі закриті.