Войток Григорій Андрійович (народився 19 січня 1952 в селі Осовець Бобровицького району Чернігівської області) – український журналіст і письменник.
Освіта
В 1967 році закінчив Осовецьку восьмирічку, а в 1969 – Озерянську середню школу.
Без відриву від роботи одержав диплом журналіста в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка і диплом юриста з відзнакою Бобровицького радгоспу-технікуму.
Трудова діяльність і творчість
Працював у місцевому колгоспі і кількох підприємствах райцентру.
Був робсількором районної газети «Жовтнева зоря». В 1983 році прийнятий на постійну роботу – кореспондентом цієї газети. Через два місяці очолив сільськогосподарський відділ редакції, потім був призначений заступником редактора.
Публікувався в обласних газетах, а також республіканських – «Радянська Україна» і «Молодь України».
В 1998 році заснував і очолив ТОВ “Телерадіокомпанія «Обрій» у м. Бобровиця Чернігівської області. В березні 1999 року вперше вийшли в ефір.
У 2012 опублікував книжку «Тернистий шлях благолодної справи» – про Майнівський (потім Бобровицький) зооветеринарний технікум[1].
В 2016 роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві «ПАТ «ПВК «Десна».[2][3]. Презентація роману відбулася 9 квітня 2016 в Києві[4][5].
У 2018 році Журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» нагородило цією престижною відзнакою заступника генерального директора ТОВ «Земля і воля» Григорія Андрійовича Войтка – за плідну багаторічну діяльність в галузі літератури і публіцистики.
У 2019 році побачило світ нове видання – “Безбатченки. Книга II”. У дилогії досліджується подальша доля безбатченків післявоєнної доби і «байстрюків від влади», котрі уособлюють собою справді національну наволоч – бездушну в своєму маніакальному прагненні наживи, цинічну та продажну; заздрісно-малоосвічених людців, лихих казнокрадів, доморощених «яничарів».
Громадська діяльність
Обирався на громадських засадах головою райкому профспілки працівників культури, куди входила профспілкова організація редакції газети.
В 1986 році був прийнятий у Спілку журналістів СРСР. Нині – член Національної спілки журналістів України.
Відзнаки
За журналістську роботу нагороджений срібною і бронзовою медалями ВДНГ СРСР, почесними знаками ВДНГ УРСР, Золотою медаллю української журналістики.
Лауреат ХІ Міжнародного фестивалю журналістів «Золотий передзвін Придесення» в номінації «Найкращий керівник електронних ЗМІ» (2011)[6]
Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2018).
Примітки
Надія Фурса: Пам’ятник благородній справі / «Чернігівщина» № 24 від 14 червня 2012.
Зустрічайте нову українську книгу
Тетяна Череп-Пероганич (30 березня 2016). Роман Григорія Войтка «Безбатченки» – урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки. Книгобачення.
«Безбатченки» Григорія Войтка презентовано в столиці
Книгу «Безбатченки» письменника з Чернігівщини Григорія Войтка представлено в столиці
Вшановано лауреатів Міжнародного фестивалю журналістів «Золотий передзвін Придесення». Архів оригіналу за 13 листопад 2013. Процитовано 17 червень 2012.
Григорій Войток: «В Україні граблі закінчилися, якщо не схаменемось – наступатимемо на міни!»
Олег Гончаренко. Справжня сага життя українського народу.
Тетяна Сидоренко. Українські реалії в романі «Безбатченки» Григорія Войтка
Коментарі закриті.