Шевченко Сергій Володимирович – Віртуальний музей Інституту журналістики

Шевченко Сергій Володимирович (нар. 4 серпня 1960, м. Краматорськ нині Донецької області) – український письменник, публіцист, редактор. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України (1996), Національної спілки письменників України (2011), Національної спілки краєзнавців України (2015).

Життєпис

Закінчив середню школу № 17 у Краматорську (1977). Здобув вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1982).

Працював у пресі на Київщині (м. Біла Церква). Служив в органах державної безпеки (1985–2010): у період служби очолював прес-центр Управління СБУ в м. Києві та Київській області (1992–1999), був відповідальним редактором науково-практичних видань СБУ, керував науковою лабораторією Інституту дослідження проблем державної безпеки. Полковник запасу, ветеран військової служби.

З листопада 2010 року по серпень 2012-го перебував на державній службі: начальник відділу, заступник начальника управління – начальник відділу Державної служби України з контролю за наркотиками (напрями діяльності – міжнародні зв’язки, консультації з громадськістю, взаємодія зі ЗМІ). Державний службовець 8-го рангу (2011). З жовтня 2017 по червень 2019 року працював помічником голови НСЖУ в апараті творчої спілки.

Творчий доробок

Як член редколегії 3-томного науково-документального видання «Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії» (1997–1999) очолював документознавчі пошукові експедиції, що працювали в архівах Російської Федерації – в Архангельську, на Соловках, у Республіці Карелії. Виявлені там унікальні матеріали лягли в основу наукових і публіцистичних видань, радіо- і телерепортажів (Перший національний, ТІА «Вікна», СТБ), нарисів і статей у періодиці («Молодь України», «Робітнича газета», «Факты и комментарии», «День», «Дзеркало тижня. Україна», «Столиця», «Українська доля», «Кримська Світлиця», журнали «Україна», «Світогляд» та ін.), в альманахах «Історичний календар», «Київський журналіст». У різні роки героїв його публікацій визнано лауреатами журналістських акцій «За спасіння» і «Герой нашого часу». З 2014-го блогер^[1] на сайті Національного інформаційного агентства «Укрінформ». З вересня 2016-го співпрацює з Міжнародною інформаційною агенцією «Вектор ньюз» (Vector News), ініціатор її спецпроекту й інформаційної акції «Рік жертв Великого терору», склав і опублікував оновлений, істотно доповнений «Український список Сандармоху»^[2]. Вів авторську програму історичної тематики на емігрантському радіо «Отчизна» (2018)^[3]^[4].

Автор збірників публіцистики і творів, уміщених у науково-документальних, літературно-художніх та інших друкованих виданнях переважно історичної тематики. Як краєзнавець у Переяславі-Хмельницькому (Київська область) ідентифікував за віднайденими оригіналами документів будинок Чубука-Подільського, споруджений за проектом Василя Кричевського, і є автором перших публікацій про цю знахідку.

Книжки

Українські Соловки (К.: ЕксОб, 2001) – збірник нарисів, статей (співавтор – історик Дмитро Вєдєнєєв). За газетні статті, що ввійшли до цієї книжки, С. Шевченка визнано переможцем у конкурсі професійної майстерності Національної спілки журналістів України в номінації «Журналістська акція» (постанова Секретаріату НСЖУ від 14.05.2004)^[5]^[6].
Архіпелаг особливого призначення (К.: Фенікс, 2006) – автора збірки публіцистики відзначено Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2007)^[7].
Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті (К.: Фенікс, 2010). Цю книжку, написану в співавторстві з Дмитром Вєдєнєєвим, уперше видано за фінансової підтримки тільки однофамільців – учасників доброчинної культурної акції «Толока Шевченків» (ініціатор акції Шевченко С. В., інформаційну підтримку «Толоці…», проведеної в розвиток вітчизняних традицій меценатства, надали Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» і Клуб славетних Шевченків)^[8]. Співавторів збірника відзначено Міжнародною премією імені Володимира Винниченка (2011), яку заснував Український фонд культури.
Золоте перо. Людмила Мех (К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2012) – автор-упорядник збірника статей, спогадів, світлин про життя і творчість Людмили Мех, української журналістки і громадської діячки, засновниці й президента Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», президента Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів.
Соловецький реквієм (К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2013) – збірка публіцистики про українське «розстріляне відродження», видана за державною програмою «Українська книга». Автора відзначено Мистецькою премією «Київ» імені Анатолія Москаленка ^[9] (2014) за творчість 2011–2013 років у галузі журналістики та Премією імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (2014) за історичний нарис «Соловецький вівтар української незалежності»^[10], матеріали якого покладено в основу збірки. У жовтні 2014-го НСЖУ подала кандидатуру С. Шевченка на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2015 року за книгу публіцистики «Соловецький реквієм»^[11].
Майдан гідності (К.: Експрес-Поліграф, 2014) – автор-упорядник фотоальбому (спецвипуску альманаху «Київський журналіст») про Євромайдан у Києві і роботу преси в цій гарячій точці^[12].
Наган-країна (К.: Український пріоритет, 2019) – збірка публіцистики^[13]

Член авторських колективів ювілейних видань «На сторожі незалежності держави. 10 років Службі безпеки України» (2002), «Служба безпеки України: становлення, досвід, пріоритети діяльності» (2007), «Біла книга 2008. Служба безпеки України» (2009, перекладена англійською мовою). Упорядник, редактор, автор післяслова книжки Василя Горбатюка «Позиція. Публікації, документи, спогади» (2005). Член редколегій книжок «Органи державної безпеки Київщини (1917–2006) у фотографіях та документах» (2006), «Органи державної безпеки Київщини (1917–2008) у фотографіях та документах» (2008), альманаху «Київський журналіст» (2017). Співупорядник і один з авторів: художньо-публіцистичного збірника «Слово – зброя?» (2009), виданого з нагоди 50-річчя Національної спілки журналістів України; документально-публіцистичного збірника «Життя – Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя» (2017)^[14]. Автор переднього слова до роману Олександра Волощука «Сорок чотири дні» (2012). Редактор^[15], автор післяслова до роману Анатолія Сахна «Вершина» (2012, згодом виданого під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина»), перший читач рукописів «Вершини» і роману в трьох книгах «Острів Хо. Поріг болю» (2017)^[16]. Окремі твори вміщено в книжках «Убієнним синам України. Сандармох» (2006, Республіка Карелія, упорядник Лариса Скрипникова), «Журналісти з Київського університету. Спогади. Світлини. Імена» (2008), 2-томнику історичної публіцистики «Екстракт 150» (2009, серія «Бібліотека газети „День“»), 2-томнику «Сльоза пекучої пам’яті» (2009), «Доля, створена талантом. Спогади про Володимира Боденчука» (2011), «Вистраждане і пережите. Мемуари Олега Бабишкіна і спогади про нього» (2013), «Уроки Дмитра Прилюка» (2015) та ін. Автор вступної статті у книжці Ольги Пилипчук «Нескорена Україна: Поезія і публіцистика» (2018), статей в Енциклопедії сучасної України (2008, том 8), Енциклопедії для видавця та журналіста (2010). Автор фотоілюстрацій, редактор науково-документального збірника «Українське суспільство і наркотики: розвиток нового стратегічного підходу. Міжнародна конференція високого рівня, Київ, 21–23.05.2012» (рос. мовою, 2012). Співредактор наукового видання Світлани Ляшко «Автобіографічні джерела Постійної комісії для складання Біографічного словника діячів України (1918–1933) Всеукраїнської академії наук» (2018). Упорядник і редактор альманаху «Журналіст України», член редакційної ради альманаху «Київський журналіст» (2019), виданих з нагоди 60-річчя НСЖУ.

Вибрані історичні нариси, статті

Володимир Хуторянський: з хрестом проти зірки // Vector News. – 2017. – 8 листопада.
Михайло Яловий: зауваги до творів про розстріляного митця (частина 2) // Vector News. – 2017. – 25 вересня.
Михайло Яловий: зауваги до творів про розстріляного митця (частина 1) // Vector News. – 2017. – 22 вересня.
«Польські операції» Кремля і Луб’янки: серпневі паралелі // Vector News. – 2017. – 20 серпня.
«Цілком таємна» кривава бійня Кремля: оперативний наказ № 00447 // Vector News. – 2017. – 8 серпня.
Рік жертв Великого терору: вшануймо пам’ять репресованих // Дзеркало тижня. Україна. – 2017. – № 20. – 27 травня – 2 червня (за цю статтю відзначений Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності 2018 року).
Гібридна імперія: спогади про майбутнє в Рік жертв Великого терору // Vector News. – 2017. – 4 квітня.
Побачити Париж і померти… в’язнем Соловків // Vector News. – 2017. – 27 лютого.
Лютневе масове вбивство як складник «величі» Росії // Vector News. – 2017. – 2, 8 лютого.
З нагоди 80-х роковин кремлівської терористичної операції // Vector News. – 2017. – 12 січня.
Як фабрикували справи проти «українських націоналістів» // Vector News. – 2016. – 14, 15 грудня.
«Українізація» по-кремлівськи: терор, Соловки, розстріли // Vector News. – 2016. – 16 листопада.
За любов до України імперія нищила цвіт нації, а за власні злочини Москва «реабілітувала» себе // Vector News. – 2016. – 7, 8 листопада.
Ґарет Джоунз і Голодомор 1932–1933 років: факти без кремлівської пропаганди // Vector News. – 2016. – 19 жовтня.
Українські політв’язні 1930-х років протистояли сваволі влади в alma mater ГУЛАГу // Vector News. – 2016. – 15, 20 вересня.
Григорій Марченко. «Москаль-терорист» з українського Ямполя // Дзеркало тижня. Україна. – 2016. – № 5. – 12–19 лютого.
Правди сила нездоланна. // Журналіст України. – 2015. – № 9 (400). – С. 14–15.
Олекса Влизько: таємниця страти поета // Дзеркало тижня. Україна. – 2015. – № 26. – 17–24 липня.
Ґро Вакар: ім’я з мороку Соловків // Дзеркало тижня. Україна. – 2015. – № 21. – 12–19 червня.
«Список Сандармоху»: убієнні сини (і «пасинки»?) України // Дзеркало тижня. Україна. – 2015. – № 9. – 13–20 березня.
Володимир Удовенко: дві дати розстрілу // Дзеркало тижня. Україна. – 2015. – № 1. – 16–23 січня.
Паршива вівця серед католицьких мучеників // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. – № 47. – 12–19 грудня.
Микола Зеров: неокласика політичних репресій // Кримська світлиця. – 2014. – № 39. – 26 вересня.
Всеволод Ганцов: життя після свинцевої зливи // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. – № 18. – 22–30 травня.
Микола Нарушевич: ще одна таємниця «останньої адреси» // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. – № 10. – 21–28 березня.
Випускник «соловецької академії» // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. – № 6. – 22–28 лютого.
Безжальні щупальця імперії // День. – 2014. – № 32. – 21 лютого.
«Остання адреса» Геннадія Садовського: «Любіть Україну за важке минуле та сучасне. Любіть її, як я її любив!» // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. – № 3. – 31 січня – 7 лютого.
Списки Сандармоху: апофеоз «громадянських сутінків» // Сайт Радіо Свобода. – 2012. – 8 лютого.
«Жнива скорботи» на Київщині (нотатки за архівними матеріалами ГПУ–НКВД)»^[17] в багатотомному виданні Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні: Київська область. / Український інститут національної пам’яті, Київська обласна державна адміністрація. Упорядник Гай А. І. – Біла Церква: Буква, 2008).
Микола Любинський і логіка червоного терору. Невідомі сторінки українського Розстріляного відродження // Дзеркало тижня. – 2008. – № 15. – 18–25 квітня.
Пересторога // День. – 2007. – № 58. – 4 квітня.
Розстріляні в Сандармосі // День. – 2006. – № 180. – 20 жовтня.
Із Соловків не повернувся… // День. – 2005. – № 228. – 9 грудня.
Лесь Курбас: «Силу нації не можуть вбити ніякі декрети» // День. – 2005. – № 199. – 29 жовтня.
Козацький хрест в урочищі Сандармох // День. – 2005. – № 155. – 30 серпня.
Біографія «гільйотини України» // День. – 2002. – № 114. – 27 червня.

Інше

Друкувався у відомчих збірниках СБУ, науковому і документальному журналі «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», журналі «Журналіст України». Редактор книжки Анатолія Волощука «Сыщики… и смех и грех…» (2010). Відповідальний редактор науково-популярного видання «Слідами полеглого полку» (2011, автор – Олег Шевченко). Сценарист і режисер документальних фільмів серії «Служба безпеки: регіони – Центр» (1998–1999). Консультант документального фільму «Сандармох» (режисер Олександр Рябокрис, Перший національний, 2007). Автор низки статей у Вікіпедії, а також публікацій на теми спорту, зокрема висвітлював чемпіонат Європи зі стрибків у воду ^[18] (Київ, 2017) та низку міжнародних футбольних матчів за участю ФК «Динамо» (Київ) у кваліфікаційних раундах і плей-оф Ліги чемпіонів ^[19] і в Лізі Європи УЄФА у 2017–2019 роках^[20]^[21].

Громадська діяльність

Секретар Національної спілки журналістів України (з травня 2017 року). Член правлінь Київської організації НСЖУ (з 2012) і Київської обласної організації Національної спілки письменників України (з 2015). Перший заступник голови наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів. Член експертної ради Державного комітету телебачення і радіомовлення України з питань аналізу та оцінки видавничої продукції щодо віднесення її до такої, яка не дозволена до розповсюдження на території України (з 27.01.2017)^[22].

Заступник голови журі Мистецької премії «Київ» імені Анатолія Москаленка (з 2018), член комітету з присудження премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (з 2018), член комісії НСПУ з військово-патріотичної літератури. Член ради Міжнародного об’єднання «Соловецьке братство», член Клубу славетних Шевченків, Української асоціації ветеранів – співробітників спецпідрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю («К») Служби безпеки України. Член редакційної ради журналу «Журналіст України» (2017–2018)^[23], який з 2019-го став неперіодичним виданням. Був членом науково-редакційної ради громадсько-правового журналу «Комітет», редакційної ради газети «Експрес-об’ява».

Член оргкомітетів і учасник спортивних та доброчинних акцій преси: традиційного дитячо-юнацького футбольного турніру на приз газети «Експрес-об’ява» (2001–2009, м. Жмеринка Вінницької області), міжнародного футбольного матчу дружби «Журналіст України» – «Шпіґель» (2006, м. Київ)^[24], міжнародної благодійної фотовиставки «В об’єктиві – автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови – культура нації»^[25] (2008, м. Черкаси; 2011–2012, м. Київ; 2013, м. Переяслав-Хмельницький – Київ; 2014–2017, м. Київ), Першого всеукраїнського турніру з футболу серед команд засобів масової інформації (2013, м. Київ)^[26]. Координатор від НСЖУ фотовиставок «Журналісти на передовій» (також один з авторів світлин), «Донбас: діти війни», «Рік Верховної Ради восьмого скликання» (Київ, 2015)^[27]^[28]^[29], «Журналісти на Євромайдані» (2019, один з авторів світлин)^[30]. Член комісії з розгляду питань щодо присудження Київської обласної літературної премії імені Григорія Косинки (2015–2018)^[31]. Був членом журі Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (2011–2013, м. Судак, Автономна Республіка Крим).

Делегат XII і XIV звітно-виборних конференцій Київської організації НСЖУ (17.02.2012, 29.03.2017), XII, XIV з’їздів НСЖУ (24–25.04.2012, 20–21.04.2017), VII звітно-виборної конференції Українського фонду культури (20.12.2012), VII і VIII позачергових з’їздів письменників України (29.11.2014, 31.03.2017).

У складі делегацій громадськості брав участь у міжнародних днях пам’яті жертв політичних репресій, неодноразово відвідував з цією метою меморіали в Левашово (Левашовське меморіальне кладовище, Санкт-Петербург), урочищі Сандармох у Медвеж’єгорському районі Республіки Карелії та Соловецькі острови (РФ). Учасник міжнародних форумів, семінарів, круглих столів, науково-практичних конференцій з питань історії та журналістики, що проводилися, зокрема, в містах Санкт-Петербург (РФ), Київ, Харків (Україна), Казімеж-Дольни ^[32] (Польща, 13–14.09.2014), а також учасник обласних літературно-мистецьких свят «Веселки над Київщиною», Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання»^[33] (07.11.2012, 18.10.2013, 18.10.2016, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область), паломницької місії на Афон (2014, Греція), прощі «Соловецького братства» в Україні (03–11.08.2014) та ін. Перебував у творчому відрядженні письменників на Донеччину в зону воєнних дій (12–15.10.2015)^[34], учасник візиту делегації НСЖУ до Китаю (02–10.07.2017)^[35]. Брав участь в організації семінару в Києві 24 квітня 2018 р. «Дякуємо тобі, Україно!», проведеного Японським проектом, який започаткувала Асоціація «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» (семінар організовано в партнерстві з ВБФ «Журналістська ініціатива» і НСЖУ)^[36]^[37], і відвідав Японію у складі журналістської делегації (2018–2019). Член оргкомітету всеукраїнського журналістського фестивалю «Буковель Натхнення» (20–23.09.2018. Буковель, Івано-Франківська область).

Нагороди, відзнаки

Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2007)
Почесна грамота Верховної Ради України (2019)
Золота медаль української журналістики (2009)
Мистецька премія «Київ» імені Анатолія Москаленка (2014)
Премія імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики (2014)
Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2011)
Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2007, 2018)^[38]
Премія Національної спілки журналістів України (2004)
Премія Служби безпеки України (1996)
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988)
«10 років Службі безпеки України» (2002)
«15 років Службі безпеки України» (2007)
«За відзнаку в службі» (III, II, I ст.)
нагрудний знак «Хрест Доблесті» II ст. (2010)
Грамота Міністерства оборони України (2019)
«95 років київському футболу» (2006)
«За заслуги» I ст. (2009) – медаль Федерації футболу м. Києва
«Ветеран київського футболу» (2010)
«За заслуги» (2013) – орден Федерації футболу м. Києва
Лауреат IX Відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо-2006» у номінації «Найкраща газетна публікація»
Переможець у творчих конкурсах на найкраще висвітлення міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004–2008) і Всеукраїнського автопробігу «Схід – Захід: разом назавжди» (2005)
«XX років Спецпідрозділу „К“ СБ України» (2012) – медаль Української асоціації ветеранів – співробітників спецпідрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю («К») Служби безпеки України

Має також грамоту і Сертифікат вдячності Державної служби України з контролю за наркотиками (2013) – «за видатний внесок у розробку Стратегії державної політики України щодо наркотиків на період до 2020 року».

Захоплення

Історичні, краєзнавчі дослідження, фотографія, спорт, подорожі. Займався спортивною гімнастикою в ДЮСШ (1972–1976, м. Краматорськ Донецької області), II спортивний розряд. Віце-чемпіон відкритого міського турніру з банджі-джампінгу «Київ-джамп» (2001). Переможець у міжнародному турнірі з футболу серед аматорських команд на приз газети «Експрес-об’ява» (2009, м. Жмеринка Вінницької області)^[39], учасник матчів з екстремального футболу на Говерлі, воротар аматорської команди «Журналіст України» (2001–2010). Учасник міжнародних автопробігів і авторалі журналістів (2004–2008), поїздок журналістів і турпоїздок за кордон. Загалом відвідав понад 45 країн світу.

Примітки

Сайт НІА «Укрінформ». Сергій Шевченко: блоги автора

Український список Сандармоху (оновлений)

Наш гість, відомий публіцист Сергій Шевченко розкриє тайни радянських спецслужб, що стосуються «Розстріляного відродження»

Журналістську інформаційну акцію підтримує радіо «Отчизна»

Українські Соловки

“Автори «Столиці» – в когорті кращих! Столиця, № 22 (525), 28 травня – 3 червня 2004. – С. 2

Лауреати премії імені Івана Франка 2004–2010 роки

Сайт Клубу славетних Шевченків. Шевченко развивают традиции меценатства

Лауреати Мистецької премії «Київ» 2014 року

Премія імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики

Офіційний веб-сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Літературно-художнє видання «Соловецький реквієм»

Столичні журналісти видали фотоальбом «Майдан гідності»

Георгій Лук’янчук. «Наган-країна» – нова книжка публіциста Сергія Шевченка. Сайт НСЖУ. 25 липня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.

Видано книжку спогадів про колишнього голову СБУ Валерія Малікова

Редактор роману-трилогії «Вершина» Сергій Шевченко

Анатолій Сахно. Острів Хо. Поріг болю: роман у трьох книгах / Анатолій Сахно. – К.: Ярославів Вал, 2017.

Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 Київська область

Сергій Шевченко. Фантастика! З трамплінів і вишки впав на Україну «золотий» дощ. МІА «Вектор ньюз». 16 червня 2017. Процитовано 17 липня 2018.

Сергей Шевченко. Киевское «Динамо»: «вторая жизнь» после Берна (ФОТО). МІА «Вектор ньюз». 8 серпня 2017. Процитовано 17 липня 2018.

Сергій Шевченко. «Партизанський» рейд «Динамо» в Hellgrade, або Чого не бачив телеглядач. МІА «Вектор ньюз». 28 листопада 2017. Процитовано 17 липня 2018.

Сергій Шевченко. Роздуми над футбольною сенсацією: чому «Динамо» не здобуло албанської «фортеці»… (ФОТО). МІА «Вектор ньюз». 2 жовтня 2017. Процитовано 17 липня 2018.

Наказ Держкомтелерадіо від 27.01.2017 № 19 «Про затвердження складу експертної ради Державного комітету телебачення і радіомовлення України з питань аналізу та оцінки видавничої продукції щодо віднесення її до такої, яка не дозволена до розповсюдження на території України»

Затверджено оновлений склад редакційної ради спілчанського журналу. Сайт НСЖУ. 6 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.

Сергій Шевченко. Футбольні вершини журналістів. / Слово – зброя? – К.: ТОВ «УВПК „ЕксОб“», 2009. – С. 542–548

Культура мови – культура нації

Турнір з футболу серед команд ЗМІ

Світлини з «гарячих точок»

У Києві презентували фотовиставку «Донбас: діти війни». Архів оригіналу за 16 червень 2015. Процитовано 13 червень 2015.

У Верховній Раді відкрито виставку робіт парламентських фотокореспондентів

У Києві презентували фотовиставку «Журналісти на Євромайдані». Укрінформ. 22 лютого 2019. Процитовано 5 березня 2019.

Сайт «Літературна Київщина» Київської обласної організації НСПУ. Архів оригіналу за 16 липень 2015. Процитовано 4 квітень 2015.

Українсько-польський форум журналістів засуджує використання російських ЗМІ як зброї для підтримки кремлівської агресії

Історико-культурологічний форум «Сікорські читання»

Майстри художнього слова відвідали зону проведення АТО. Архів оригіналу за 29 жовтень 2015. Процитовано 29 жовтень 2015.

Сергій Шевченко. Тиждень у Піднебесній: візит українських журналістів за Великий китайський мур (ФОТО). Вектор ньюз. 13–14 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017.

Людмила Мех. Японський проект: новий етап розвитку в Україні. nsju.org. 25 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018.

Сергій Шевченко. Оздоровлюють «чорнобильців»: як в Україні діє японський проект. 20 хвилин. 26 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018.

Премія Франка: названі переможці в інформаційній сфері. Укрінформ. 2 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.

Співорганізатори футбольного турніру – журналісти

Джерела та література

Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. – Київ: Персонал, 2010.
Слово – зброя? – К.: ЕксОб, 2009.
Сергій Шевченко: [біогр. довід.] // Сучасні письменники України. Біобібліографічний довідник / Національна спілка письменників України; упоряд. А. І. Гай; ред. О. Курило. – Уточнений і доп. – Біла Церква: Київське обласне творче об’єднання «Культура»: Буква, 2012. – 568 с. – С. 498. ISBN 978-966-2927-05-6
Шевченко С. В. Соловецький реквієм. – Київ: Експрес-Поліграф, 2013.
Роман Подкур. «Соловецький реквієм»: з думкою про Dies irae // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ: науковий і документальний журнал. – № 1 (42). – 2014.
Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. – Київ: Фенікс, 2010.
Шевченко С. В. Золоте перо. Людмила Мех. – Київ: Експрес-Поліграф, 2012.
Журналісти з Київського університету: спогади, світлини, імена / А. Ф. Горлов та ін. – Фастів: Поліфаст, 2008.
Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. – Київ: Фенікс, 2006.
Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Українські Соловки. – Київ: ЕксОб, 2001.
У тіні кремлівської стіни // Київський журналіст: альманах Київської спілки журналістів, 2013.
Шевченки кличуть на толоку // Урядовий кур’єр, № 53 (4204), 23.03.2010.
Толока Шевченків // Українське слово, № 50 (3509), 15–21.12.2010.