Нестеряк Юлія Миколаївна

Нестеряк Юлія Миколаївна, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри соціальних комунікацій.

Мій журналістський шлях, мабуть, був запланованим задовго до мого народження. Бо журналістика дала мені все: професію, улюблену справу, родину, друзів, коло спілкування…

Почалося все просто з цікавості: чи надрукує мене наша районні газета «Ленінське слово» у селищі Срібному Чернігівської області?

Надрукувала, тим самим визначивши мою подальшу долю. На момент подачі документів на факультет журналістики Київського національного університету я мала понад півтора десятка публікацій у творчому доробкові, без якого вступ до столичного університету був не можливим.

Становлення у професії було б не можливим без кількох подій: практики в інформаційному агентстві РАТАУ під керівництвом Любові Павлюх та Віктора Чамари, експериментальної практики у «Радянській Донеччині» у команді відділу економіки під проводом мого одногрупника Віктора Косарчука ( навіть не уявляю, якою мужністю і терпінням  був наділений головний редактор видання Петро Новіков!). Ну, і, безперечно я не стала б тим, ким є, без моїх неймовірних наставників у газеті «Перемога» (м. Фастів Київської області) – Віктора Урлапова, Віктора Косарчука, Людмили Урлапової Світлани Янковської та всього редакційного колективу.

Після «Перемоги» був Державний комітет у справах видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження,  якому згодом судилося стати і Державним комітетом інформаційної політики, й Міністерством інформації… З 2002 року я прийшла працювати в Інститут журналістики.

Почала з кафедри теорії масової комунікації, яка згодом стала сучасною кафедрою соціальних комунікацій. За 15 років займалася навчально-виховною роботою як заступник директора, відповідала за міжнародну співпрацю. Зараз інтереси зосереджені на викладанні, удосконаленні навчальних курсів.

Тема кандидатської дисертації, захищеної у 2013 році, визначила подальші наукові інтереси: медіаполітика, інформаційна політика, медіаосвіта, протистояння маніпуляціям і пропаганда тощо.

Попри півтора десятиліття викладацької роботи, і зараз переконана, що не можна залишатися на місці, треба розвиватися, опановувати нові навички, розширювати світогляд, – просто йти вперед. Тільки за таких умов можна виховувати конкурентоспроможних випускників Інституту журналістики.

Comments are closed.