До́вгич Віталій Андрійович – доцент катедри міжнародних відносин та журналістики університету КРОК. Із 2003 – головний редактор часопису «ЄвроАтлантика». Експерт Інституту євро-атлантичного співробітництва і Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерева.
Народився 31 липня 1954 року в Макарові (формально – в Наливайківці), мешкає з 1958 року в Мотижині (вул. Довгича, 6) Київської області.
Українець.
Фахова біографія
Друкується з 1967 року. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), факультет журналістики (1971–1976), кандидат філологічних наук (1982, Московський державний університет імені Михайла Ломоносова, ВАК СРСР), доцент (1993, Київський державний університет, Міністерство освіти України).
1976–1981 – кореспондент, завідувач відділу, заступник редактора газети «Нове життя» (м. Бровари Київської області).
З 1980 – міжнародний оглядач газети «Молодь України».
З 1981 – асистент, старший викладач, доцент кафедри історії журналістики і літератури, а згодом – кафедри партійної та радянської преси факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
1988–1991 – декан факультету журналістики Київської філії Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації працівників преси.
1996–1997 – декан факультету журналістики Міжнародного інституту лінґвістики і права.
1997–1998 – декан департаменту журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія».
З 1990 – видавець і головний редактор журналу «ІндоЄвропа».
1990–1999 – власкор «Радіо Росії» в Україні [позаштатно (стрінгер)].
1994–1995 – головний редактор газети «Русь Київська».
2003–2015 – головний редактор журналу «ЄвроАтлантика» (www.euroatlantica.info, www.ieac.org.ua, www.dif.org.ua).
У 2012 році – головний редактор газети «УДАР. Київ».
З 2010 – завідувач кафедри Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси.
Член Спілки журналістів – (з 1980), Міжнародної федерації журналістів – (з 1994).
Автор сотень журналістських і наукових творів, зокрема:
1975 – Віктор Глушков: Першій у Європі ЕОМ – 25 // Робітнича газета. – 1975. – 25 груд.
1982 – Периодическая печать Киева буржуазно-демократического периода освободительного движения в России (1861–1895 гг.): Автореф. дис. – М.: МГУ, 1982. – 24 с.
1985 – Система легальної преси Києва 1905–1907 рр.: Спроба соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку // Журналістика. – К.: Вища школа, 1985. – Вип. 17. – С. 105–115
1987 – Інструмент самоврядування // Телерадіовісник України. – К.: Держкомтелерадіо, 1987. – Вип. 2. – С. 51-57
1989 – Українське слово і цензура: До історії боротьби за гласність на Україні // Соц. культура. – 1989. – № 9. – С. 12-14
1990 – Впадает ли Волга в Каспийское море? Ответ Александру Солженицыну. – К.: ІндоЄвропа, 1990. – 36 с.
1990 – Філософська основа політичної публіцистики. – К.: КДУ, 1990. – 24 с.
1991 – Київ і Русь // Освіта. – 1991 – № 58, 14 лип. – С. 1, 2.
1991 – Українська ідея в політичній теорії М. Драгоманова. – К.: КДУ, 1991. – 156 с.
1991 – Проект свободи: Михайло Драгоманов – основоположник конституційної теорії // Українська культура. – № 9. – С. 6-7
1991 – Нашій державі – понад 2000 // ІндоЄвропа. – 1991. – № 1. – С. 68-70
1991 – Неурядова преса України. – К.: Поиск, 1991. – 56 с.
1992 – Україна – правітчина індоєвропейців // Космос Древньої України: Трипілля – Троянь. – К.: ІндоЄвропа, 1992.– С. 5-25
1992 – Чому замовчують російських учених? // Молодь України. – 1992. – 7 квіт.
1992 – Гумильов проти Гумильова // Розбудова держави. – 1992. – № 2. – С. 55-57
1993 – Фундатор наукових засад української ідеї // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 4. – С. 20-27
1993 – Похорон слов’янства? // Розбудова держави. – 1993. – № 9. – С. 61-64
1993 – Туранська теорія етногенезу в українознавчій журналістиці // Вісник Київ. ун-ту: Журналістика. – К.: Міносвіти України, 1993. – С. 163–169
1994 – Що таке «Рукопис Войнича»? // Послання оріян хозарам: ІндоЄвропа. – 1994. – № 1. – С. 2-5
1994 – Переднє слово до громади // Русь Київська. – 1994. – № 1. – С. 5
1994 – Чи впадає Волга в Каспійське море? Відповідь Олександру Солженіцину// Русь Київська. – 1994. – № 3. – С. 1, 3-5
1995 – Укри, хто вони? // Велесова книга: ІндоЄвропа. – 1995. – № 1-4
1995 – Українська ідея неможлива без української мрії // Молодь України. – 1995, № 111 (17299). – 5 жовт. – С. 3
1996 – Факультет необхідних професій // Телерадіовісник України. – 1996. – № 6. – С. 39-42
1999 – Кличко по-німецьки означає НОКАУТ // Краса і сила. – 1999. – Літо. – С. 3-10
1999 – Футболітика // Краса і сила. – 1999. – Літо. – С. 25-26
1999 – Історико-культурологічні передумови зародження та становлення міжнародної журналістики. – Рівне: Ін-т слов’янознавства, 1999. – 7 с.
2000 – Новина – провідний жанр міжнародної журналістики. – Рівне: Ін-т слов’янознавства, 2000. – 15 с.
2000 – Міжнародне новинарство в контексті української і світової журналістики. – Рівне: Ін-т слов’янознавства, 2000. – 52 с.
2001 – Глобальна медіалогія: Конспект авт. лекцій із міжнарод. журналістики. – Рівне: Ін-т слов’янознавства, 2001. – 120 с.
2002 – «Репортери без кордонів» готові надати владі факти цензури // Вісник Київ. орг. НСЖУ. – 2002. – № 9. – С. 22
2003 – Публiй Овiдiй Назон. Європа i Тур: Переклад Віталія Довгича // Політичний портрет України. – К.: Дем. iнiцiативи, 2003. – Вип. 27-28. – С. 2
2004 – Референдумний медіа-ландшафт // Польський референдум і новий устрій Європейського дому: Уроки для України. – Київ – Варшава: Дем. ініціативи; Ін-т справ публічних, 2004. – С. 171–176
2004 – Жовтогаряча революція: Підрядковий щоденнник доби // Персонал. – 2004. – № 12. – С. 3-8
2004 – Типілля з погляду сучасників // Укр. культура. – 2004. – № 11-12. – С. 23-30
2005 – Темник – латентний циркуляр: Джерела до історії цензури в Україні. – К.: МАУП, 2005
2005 – Темник – латентний циркуляр: як виконавча влада маніпулює інформацією про події в Україні, Європі і світі // Діалог цивілізацій: Роль і місце латентних структур в управлінні світом. – К.: МАУП, 2005. – С. 276–283
2009 – Заштатні приколи: Американські гірки // Сергій Левове Серце. – К.: Такі справи, 2009. – С. 123–138
2008 – Хто ж ми? // Українська газета. – 2008. – № 27 (167). – 17-23 лип. – С. 14
2008 – Жан де ля Фонтен. Скіфський філософ / Переклад із французької: Віталій Довгич. – ЄвроАтлантика. – 2008. – № 4. – С. 28
2009 – Вартовий національних інтересів: Борисові Тарасюку – 60! // Час Руху. – 2009. – № 1. – С. 1, 3
2009 – Борис Тарасюк: штрихи до портрета. – К.: НРУ, 2009. – 40 с.
2010 – Тарасюк Бoрис Іванович // Історія українського парламентаризму. – К.: Дніпро, 2010. – С. 677–679
2010 – Tarasyuk Borys Ivanovych // Ibid.
2013 – Книгодрукування та засоби масової інформації // Історія української культури. – Т. 5. – Кн. 4. – С. 388–437
2013–1000 голосів Майдану. – К., 2013. – 13 грудня
2013–2014 – Борис Тарасюк: діагноз – імперська бацила // ЄвроАтлантика. – 2013. – № 3-4. – 2014. – № 1. – С. 18-21
2013–2014 – 1000 голосів Майдану // ЄвроАтлантика. – 2013. – № 3-4. – 2014. – № 1. – С. 17-55
2015 – Міжнародне новинарство в контексті української і світової журналістики. Вид. 2-ге, ред. і доп. – Київ: Укртелерадіопресінститут, 2015. – 52 с.
2015 – Глобальна медіалогія: Конспект авт. лекцій із міжнарод. журналістики. Вид. 6-те, ред. і доп. – К.: Укртелерадіопресінститут, 2015. – 120 с.
2015 – Піонер філософських підходів // Уроки Дмитра Прилюка: Спогади, літературні твори / Авт.-упор. М. М. Сорока. – К.: ДП «Експрес-об’ява». – 2015. – С. 54-62
2015 – Відбиття доби // В. Земляний, О. Клименко. Російський разухай, або Українські граблі. – К.: Держкомтелерадіо; ПП «Авіаз». – 2015. – С. 3
2016 – Новина – універсальний жанр ЗМІ. – Київ – Сєверодонецьк: Укртелерадіопресінститут; Луганська філія НТКУ (Суспільного мовлення). – 24 с.
2016 – Собчак переконував українців залишитися в Радянському Союзі // Газета по-українськи. – 2016. – № 69 (1925). – 26 серп. – С. 1, 7
2017 – Акт Незалежності очима власкора опозиційного радіо. – Український голос. – 2017. – № 24. – С. 8
2019 – “Перевернута піраміда”: Як готувати міжнародні новини для медіа. – К.: КРОК, 2019
Автор і ведучий 45-хвилинного телефільму «Трипільська спіраль» (1993) та інших відеотворів.
Редактор і видавець першого в світі повного перекладу «Велесової книги» (1994/1995) у серії публікацій раритетних джерел із прадавньої історії України.
В. Довгич – автор і упорядник (у співавторстві) першого в новітній історії держави довідника «Неурядова преса України», в якому зібрані дані про 220 самвидавівських ЗМІ (1991).
Продюсер і рецензент енциклопедичного довідника М. Сухомозського і Н. Аврамчук «Україна у світі», що став лауреатом IX Всеукраїнського рейтингу «Книга року‘2007».
Учасник та автор щоденників студентського Майдану на граніті (1990), Майдану (2004) і ЄвроМайдану (2013–2014).
Володіє французькою, англійською, польською.
Посилання
Микола Жулинський. Духовні оази і замулені криниці // Наш дім – наш храм. – К.: Рад. письменник, 1989. – С. 64-88.
«Велесова книга» – Книга Буття українського народу // Слово. – 2004. – № 2 (109). – С. 2, 6.
Василь Яременко. «…Літератури дивна течія…» – К.: Аконіт, 2011. – Кн. 2. – С.19.
Політична Україна сьогодні
«Українська газета – плюс» № 1(106) 18-31 грудня 2008 р.; Віталій Довгич «Енциклопедія цікавинок»
Біографія. Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Процитовано 17.07.2018.
Джерела
https://uk.wikipedia.org/wiki/Довгич_Віталій_Андрійович
http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0130805.htm
https://www.turkaramamotoru.com/uk/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%B8%D1%87-%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-412787.html
Коментарі закриті.