Газета «Моряк Украины» («Моряк України») вже 21 рік невтомно працює для всіх, хто так чи інакше пов’язаний з морською справою і на сьогоднішні досі затребувана аудиторією. Головний редактор Анатолій Венгрук вирішив розповісти історію створення даного проекту і в цілому розповісти про одеську журналістику.
Невелика кімната, чотири робочих столи, хто б міг подумати, що редакція газети має саме такий вигляд. Однак, Анатолій не вважає це мінусом, адже багато і не потрібно, кожен відповідає за щось своє. В це число входять бухгалтер, людина відповідальна за PR і рекламу, верстальник і власне Анатолій Венгрук в особі головного редактора.
Колись подібні газети були невід’ємною частиною життя одесита, там була вся потрібна інформація: щодо роботи для моряків, місцезнаходження кораблів і найважливіших новин в цій галузі. Особливо, як зізнається сам Анатолій, читати «Моряк України» любили дружини моряків, щоб так само бути в курсі всього, що відбувається. Поки не мають можливості приватної розмови з чоловіками.
Однак це було колись, а зараз, каже Анатолій, сучасна одеська журналістика «десь на рівні плінтуса, може, нижче». Він зазначає, що якість інформації, яку надають ЗМІ, залишає бажати кращого.
Сам Анатолій навчався на тележурналіста [закінчив факультет журналістики КДУ в 1980 році – І.З.] і працював за фахом на різних телеканалах як, наприклад, на СТБ, ICTV, CNN і навіть на японському телебаченні. «Найприємніше – це бачити результат виконаної роботи, що, на жаль, у журналіста в силу його професії відбувається нечасто», зазначає Анатолій.
Видання «Моряк України» є комерційним і хоч підтримувати таку газету на плаву не так просто, як державну, Анатолій нітрохи не шкодує про свій вибір. Тираж все ще окуповується і хоча він уже не такий великий, як раніше, в наш час 1500 для регіональної газети – це досить велика цифра. Анатолій досить реалістично дивиться на світ, він зізнається, що його аудиторія це люди від 50 і вище і приблизно така ж аудиторія у більшості газет, він зазначає, що друкована гілка журналістики протримається ще 15–20 років точно, так як люди просто звикли до газет, і купують їх за інерцією.
Незважаючи на всю суворість професії мореплавця, Анатолій виділяє також творчість, яка створюється в морі. У бібліотеці Паустовського кожну першу п’ятницю місяця о 16:00 проходять літературні вечори, на яких якраз і виступають моряки. Часто Анатолію дарують збірники і книги, і як він сам жартує – «Шафа вже так і ломиться!»
Моряки з інших міст і країн підписуються на газету «Моряк України» і з цікавістю читають ЖЖ[1], присвячене газеті і, як зізнається Анатолій, це не може не гріти душу, адже так приємно знати, що ти робиш важливу і корисну справу.
Сагайдак Олеся-Олександра.
Переклад – Івана Забіяки.
[1] Живий Журнал, Інтернет-ресурс, який створили американці. Росіяни його викупили. І тепер ми відстоюємо інтереси моряків України у цій блогосфері. Статистика твердить що у нас три чверті аудиторії – російські читачі. Щодня 5–7 тисяч. Така робота! Сайт плануємо, але поки зосереджені на тому, щоб врятувати друковане видання. Ось посилання: https://moryakukrainy.livejournal.com/ – А.В.
Джерело
Коментарі закриті.