Шульга Андрій Йосипович (нар. 28 листопада 1939 р. – пом. 25 грудня 2017 р.) – український журналіст, фундатор та перший редактор Вишгородської районної газети «Слово» (до 1991 року – «Світло Ілліча»).
Родина
Народився 28 листопада 1939 року в селі Ковалин Переяслав-Хмельницького району Київської області у селянській сім’ї. Батько – Йосип Остапович (1914-1943) загинув на фронті, мати – Марина Петрівна (1919-1949) померла, коли Андрійку було лише 9 років.
Дружина Лариса Корніївна (1943) – педагог. Доньки: Мишковська Антоніна (1961) – кандидат медичних наук, державний службовець категорії «Б»; Шульга Марина (1969) – доктор політичних наук, професор КНУ Шевченка.
Життєпис
Свій трудовий шлях розпочав працівником артілі з видобування торфу (село Старе нині Бориспільського району).
У 1958 році закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище та отримав кваліфікацію вчителя початкової школи. З 1959 року вчителював у Ковалинській школі Переяслав-Хмельницького району. Викладав співи та малювання. У 1964 році був обраний звільненим секретарем комсомольської організації радгоспу «Дніпро» Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Навчаючись заочно на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, у 1965 році вступив на нелегку стежку журналістської праці. Працював у редакції Нововодолазької районної газети «Ленінець» (Харківська область) – літпрацівником, завідувачем відділу листів та масової роботи, а потім – відділу сільського господарства. За бездоганне виконання службових обов’язків на посаді завідувача відділу листів отримав подяку (1965).
У 1966 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Працював у редакції газети «Комуністична праця» Переяслав-Хмельницького району – завідувачем відділів листів та сільського господарства. З 1970 по 1973 роки – заступник редактора газети «Комуністична праця».
У середині жовтня 1973 році був направлений у новостворений Вишгородський район з центром у місті Вишгороді (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 12 квітня 1973 року) з дорученням організувати видавництво районної газети і очолити колектив редакції. Про перші дні своєї роботи на новому місці згадував так: «Приміщення не було, і нам відвели дві кімнати у дерев’яному будиночку на проммайданчику ГЕС. Два столи, три стільці – ось і всі меблі. Тому нашій машиністці доводилось ставити машинку на перевернуті догори ящики і самій, сидячи на такому ж ящику, друкувати замітки наших кореспондентів. Кадри шукали по всій області». Перший номер районної газети «Світло Ілліча» (з 1991 року – «Слово») вийшов 15 листопада 1973 року.
Був організатором системи Вишгородського районного радіомовлення.
З 1985 року працював начальником відділу кадрів тресту «Південатоменергобуд». Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в Україні. Неодноразові відрядження за адресою «Зелений Мис» (колишнє містечко вахтовиків біля села Страхолісся) завдали непоправної шкоди здоров’ю. Але кожного тижня з нетерпінням очікував на вихід «газетки» – так ніжно він називав районку, якій дав путівку у життя.
Не раз обирався депутатом до районної та міської рад, конференції Київської обласної організації Спілки журналістів України від творчого об’єднання «Славутич». Був членом Всесоюзного товариства «Знання».
Автор вступної статті до фотоальбому «Вишгород» (Київ: Мистецтво, 1982). Свою посвяту місту, яке стало для нього рідним, закінчив так: «Час не знає жалю до того, що народжується не з Добра і не для Добра, – так щезають із життя й людської пам’яті назви держав і міст, імена людей і витвори їхньої злої волі. Однак те, що надихалося Правдою і Красою, живе і житиме у віках». Сам же народився і працював для Добра, і свідченням цьому:
Слова пам’яті та шанування від колег, які називали його «шляхетним»:
«Андрій Йосипович завжди був людиною мудрою та розважливою, ніколи не забував про тих, хто був поруч. Він тонко розумів особливості журналістської професії, ніколи не пам’ятав чогось незначного, не суттєвого, що дехто возносив у ранг великого».
«Завжди був виваженим у будь-яких ситуаціях. Як казали старші колеги, був м’яким, інтелігентним, ніколи не підвищував голос, але при цьому користувався беззаперечним авторитетом не тільки серед молодих журналістів, а й серед старших за віком колег».
«Якщо були якісь непорозуміння із партійним керівництвом (а іншого тоді не було) після виходу критичних матеріалів, які комусь не сподобались, весь удар приймав на себе».
«Андрій Йосипович прибув у новоутворений район у 1973 році і з глибоким розумінням справи та високою відповідальністю, професійно, цілеспрямовано, енергійно розпочав діяльність по формуванню колективу редакції газети, створенню її матеріально-технічної бази. Велику увагу він приділяв добору кваліфікованих журналістів. Професійний склад редакції газети користувався високим авторитетом серед газетярів Київщини. Він вміло, тактовно залучав до участі в роботі газети громадських кореспондентів, спеціалістів усіх галузей виробничої, гуманітарної діяльності, активну молодь».
«Районна газета була авторитетною трибуною трудівників нашої славної Вишгородщини, взірцем правди, честі і гідності. Андрій Йосипович був надто скромною, уважною, справедливою, дружелюбною, коректною людиною з великої літери. Користувався високим авторитетом серед жителів району».
Джерела:
Бурдак І.Г. Будівничі Вишгородського краю (до 40-річчя утворення району). Слово. № 2. 2012. С. 7. https://drive.google.com/drive/folders/1ZmfuaaK1X4DsNetDBFLm-y0zjBlfNKlz
Вишгород: Фотоальбом. Упоряд. В.В.Климик; Авт. вступ. статті А.Й.Шульга. Київ: Мистецтво, 1982. С. 1-11.
Історія газети «Слово» https://gazetaslovo.at.ua/index/0-2
Пам’яті товариша: Шульга Андрій Йосипович. Слово. № 52. 2017. С. 9.
https://drive.google.com/drive/folders/1l_Cf8tnOajTkLmMn2c4akyj_Sn9vCWw4
Шульга Андрій «Журналістів шукали по всій області». Слово. 15 листопада 2008 року. С. 4.
Марина ШУЛЬГА
Коментарі закриті.