Мірошниченко Іван Єгорович (11.09.1936, м. Ізюм Харків. обл. – 11.12.2006, там само) – поет, публіцист. Чл. НСПУ (1970). Народився в сім‘ї ізюмського робітника.
Освіта
Закінчив ЗОШ № 2, навчався на заочному відділенні факультету журналістики при Київському держуніверситеті ім. Т.Г.Шевченка (1963).
Трудова діяльність
Працював токарем-револьверником на місцевому приладобудівному заводі ( 1954 р.). Був шахтарем, лісорубом, каменоломом, столяром, вантажником. Пізніше (1962–1965), працюючи помічником бурового майстра в Харківській геологорозвідувальній експедиції тресту «Дніпрогеологія», захопився поезією. Поєднуючи навчання з працею, очолював відділ листів і робсількорів у редакції Шевченківської райгазети «Вперед» (1965–1967 р.р.), працював у Борівській районці «Трудова слава», редагував багатотиражку «Ізюмський тепловозоремонтник», а з 1968 по 1972 роки редагував літдрамрадіомовлення у Харківському комітеті з телебачення і радіомовлення.
До літератури увійшов як поет праці. Добірки його віршів з’явилися на шпальтах журналів «Дніпро», «Україна», «Прапор», «Донбас», у багатьох випусках республіканського квартальника «Поезія».
Конфлікт поета з тоталітарною системою далися взнаки на його творчості. Була вилучена з поданого до видавництва «Прапор» доробку поема «Тополя». Біль за долю України інкримінувалася автору як близьке до націоналізму ідейне збочення. На знак протесту поет забирає з видавництва внесений до плану рукопис, чим перекриває собі шлях до видання нових книг на десяток років.
Рятуючись від морального цькування, провокацій та недвозначних натяків на покарання, Іван Мірошниченко повертається в Ізюм, де родичі влаштовують його то пожежником, то пресувальником шлакоблоків, а з 1974 по 1987 роки. поет працював слюсарем в Ізюмському «Міськгазі». Складав до шухляди без надії на друк нові поеми та вірші, брав активну участь у політичному житті України кінця 80-х – початку 90-х років. Він ініціював відродження діяльності при редакції міськрайонної газети літоб’єднання “Крем’янець”.
Творчий доробок Івана Мірошниченка складають поетичні збірки: «Пласти» (Х.:Прапор, 1965), «Сіль глибин» (Х.: Прапор, 1967), «Материні маки» (Х.: Прапор, 1981), «Берег пам’яті» (Х.: Прапор, 1988), «Сповідь» (Х.: Майдан, 1996).
Він – автор низки видрукуваних свого часу у журналах «Україна», «Перець», «Прапор» та на шпальтах газет, але так і не виданих окремою книжкою гуморесок та оповідань. За збірку поезій «Сповідь» автору присуджена премія ім. Олександра Олеся (1996 р.).
Творче кредо поета – художньо яскраво і виразно відображена реальність. Тематика творів розмаїта, манера письма сповідальна, слово виважене, точне, характери і колізії вихоплені з реального життя.
Топонімічна комісія Ізюмського міськвиконкому розглянула звернення обласної організації Спілки письменників щодо вшанування відомого ізюмського поета Івана Єгоровича Мірошниченка шляхом перейменування вулиці Депутатської, де він проживав, на вулицю ім. І.Є.Мірошниченка та встановити пам’ятну дошку на будинку загальноосвітньої школи №2, де навчався Іван Єгорович.
Комісія, враховуючи звернення мешканців вулиці Депутатської, не дала згоди на перейменування.
А от щодо встановлення меморіальної дошки та започаткування творчого конкурсу імені Івана Мірошниченка – прийняла позитивний результат.
Джерела
https://esu.com.ua/search_articles.php?id=67860
Коментарі закриті.