Серебряков Леонід Борисович
Народився 6 січня 1922 р. у сім’ї робітника Лучанського цукрозаводу в райцентрі Таращі на Київщині – помер 29 жовтня 2013 року. Журналіст та письменник (гуморист, сатирик); учасник 2-ої Світової війни. Лауреат республіканської премії „Золоте перо”.
Освіта
Ніжинський педінститут ім. М. В. Гоголя (1961 р., українська філологія)
Київський держуніверситет ім. Т. Г. Шевченка (1969 р., журналістика)
Фронтова біографія
З липня 1941 р. на фронті. Оборона Києва. Оточення. Поранення (як засвідчує рентгеноскопія, куля і досі в так званому «лівому плечовому поясі»). Чотири фашистські табори смерті: на полі просто неба поблизу села Гоголів Броварського району Київської обл., Дарниця (Київ), Сміла нині Черкаської обл. та Кричев Могильовської обл. Білорусі. З кожного що разу тікав. Пройшов півтори тисячі окупаційних кілометрів по Україні та Білорусі. Нарешті у складі Особливого Смоленського партизанського полку (з’єднання) «Тринадцять» під командуванням Героя Радянського Союзу підполковника С. В. Гришина брав участь у трьох рейкових війнах по підтримці Радянської Армії під час боїв за Сталінград, на Курській дузі, Корсунь-Шевченчівське побоїще та операції «Багратіон» по звільненню Білорусі. З першого до останнього дня провоював в період Бовкінської блокади (Биховський район, Могильовскої області)
Нагороди
Орден Вітчизняної війни першого ступеня (06.04.1985);
Орден «За мужність» третього ступеня;
Медаль «За відвагу»;
Медаль «За трудову відзнаку»;
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» другого ступеня;
Медаль Жукова;
Нагорода в галузі журналістики «Золоте Перо».
Журналістика та письменництво
Понад півстоліття у пресі. Працював заступником, а також редактором районних газет у Таращі, Глухові, Городні, Сновську та Носівці Сумської й Чернігівської обл. Сотні публікацій у періодиці. Здебільшого у жанрі гумору та сатири. Колективні збірки: «Гуморески» (1968 р.), «Ой під вишнею» (1971 р.), «Веселим пером» (1973 р.), «Екскурсія в рай» (1991 р.), «Чому лопнув меридіан» (1997 р.) – у київських видавництвах «Радянський письменник», «Молодь», «Бібліотека українця», а ще «Сватання холостяка» (1993 р., вид. «Суднобудівник»), «Знайся кінь з конем, а віл з волом» та «Гриша Ополоник і сексуальні реформи» (2001 р., вид. «Терра» у Херсоні).
Твори
1. А как же с моим вопросом? : Избранное : были, юморески, фельетоны : пер. с укр. – Херсон, 2004. – 123 с. – (Юмор. Сатира).
2. Дівчата з Бідозір’я : уривок із докум. повісті „У всякого своя доля” // Степ: літ.-худож. альм. №18. – Херсон : Айлант, 2009. – C.131-132.
3. Звідусіль аж до Херсона : короткий курс історії режиму Кучми… – Херсон, 2005. – 27 с.– (Гумор. Сатира) .
4. Знайся кінь з конем, а віл з волом : міні-повість, епізоди з передвиборних змагань Вакули Гузиря / передм.: А. Яїцький. – Херсон, 2001. – 116 с. – (Гумор і сатира).
5. Кум Омелько і Джоконда : з циклу «Омелькіада» : бувальщини, гуморески, фейлетони. – Херсон, 2003. – 67 с.– (Гумор. Сатира).
6. Не злізаючи з печі : фейлетонний детектив. – Херсон, 2005. – 40 с.– (Вузлики на пам’ять журналістам).
7. Розпустила Дуня коси : пародії, бувальщини, фейлерески, партизанські пісні, жарти. – Херсон, 2007. – 60 с.
8. У всякого своя доля : крізь пекло розгрому і Холокост : докум. повість про пережите. – Херсон, 2008. – 128 с.
9. Чому лопнув меридіан : гумор, сатира / ред. Н. Прохоренко.– Київ, 1997. – 65 с. – (Бібліотека українця).
10. На край світу і трохи далі : докум. новела. – Херсон, 2008. – 132 с.
11. А все-таки буде весна / під ред. авт. – Херсон, 2009. – 48 с.: портр., ноти.
12. “Васю, давай!” : новели-фейлерески / під ред. авт. – Херсон, 2010. – 39 с.
Посилання
Серебряков Леонід Борисович
Джерела
https://uk.wikipedia.org/wiki/Серебряков_Леонід_Борисович
https://uk.погода-синоптик.pp.ua/527374/1/serebryakov-leonid-borisovich.html
http://wikinosivka.info/index.php/Серебряков_Леонід_Борисович
https://www.library.kherson.ua/dovidnyk/pdf/p-ja/serebrjakov.pdf
https://uk.wikipedia.org/wiki/Серебряков_Леонід_Борисович
Коментарі закриті.