БАБИШКІН Олег Кіндратович [4.11.1918, м. Переяслав (тепер Переяслав-Хмельницький) Полтавської губернії (тепер Київської обл.) – 29.06.1991. Похований на Байковому кладовищі, м. Київ].
Доктор філологічних наук, старший науковий співробітник, професор, літературний критик, кінознавець.
Після закінчення 8-ми класів працював робітником-швейником на 4-ій фабриці взуття (1933–35) м. Київ. Одночасно закінчив фабзавуч і працював робітником швейного цеху. Навчання продовжив на робітфаці (1934–36), на філфаці КДУ (1936–41).
Був курсантом артполку Закавказького фронту (1941–42); командиром рою і старшиною батареї Південного фронту (1942–43); помічником ад’ютанта старшого полку Західного фронту (1943); ст. писарем штабу Південного, 3 Українського фронтів (1943–44); літературним співробітником дивізійної газети “Гвардеец” Українського фронту (1944–45); інструктором політвідділу (1945).
Після демобілізації працює молодшим науковим співробітником Комісії з історії Вітчизняної війни на Україні АН УРСР (1946–49), захищає дисертацію на здобуття ступеня кандидата філологічних наук (1949), старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР (1949–61), з 1951 – одержує звання старшого наукового співробітника, завідувачем редакції мистецтв УРЕ (1960–65).
Окрім вищезазначеного обсягу робіт, О. Бабишкін працював і за сумісництвом. Навчаючись в КДУ, був екскурсоводом турбази ВЦРПС по Дніпру (1939), після війни – завідувачем редакції критики “Літературної газети” (тепер “Літературна Україна”) (1946–48), старшим редактором видавництва ЦК ЛКСМУ “Молодь” (1948–49), відповідальним секретарем комісії критики СПУ (1952), ст. викладачем історії зарубіжного кіно Інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (1963–64).
Доктор філологічних наук (1964), в. о. професор кафедри теорії і практики радянської журналістики. журфаку КДУ (1965), з 1968 працює на кафедрі історії журналістики, очолює її з 30 квітня 1969 по 1 січня 1970. З 1 липня 1970 – професор кафедри теорії і практики радянської преси. З червня 1976 – професор кафедри історії літератури і журналістики. Звільнений 6 вересня 1988 р.
1984.09.Сосниця.60-річчя Довженка.
Праворуч – М. Вінграновський
Протягом усього викладацького періоду читав такі курси та спецкурси: “Рецензія”, “Сучасне літературно-мистецьке життя та висвітлення його в пресі”, “Майстерність українських радянських публіцистів”, “Українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття”, “Ленінська теорія пізнання і творчий процес”, “Історія світового театру”, “Історія українського образотворчого мистецтва”, “Історія кіномистецтва”, “Окремі лекції з історії української журналістики кінця ХІХ – початку ХХ століття”, “Олександр Довженко – публіцист”, “Історія літератури народів СРСР”. Читав спецкурси в інших навчальних закладах: “Історія українського кіно” (1968, Чернівецький університет), “Творчість Лесі Українки” (1970, Вінницький педінститут), “Література і мистецтво та ідеологічна боротьба” (1979, Черкаська обласна організація товариства “Знання”). Стажувався в інших вищих навчальних закладах: 1974 – Білоруський державний університет; 1980 – Тбіліський держуніверситет, Білоруський держуніверситет; 1982 – Молдавський держуніверситет; 1983 – Білоруський держуніверситет.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ст., двома медалями “За відвагу”, медалями “За перемогу над Німеччиною”, “За взяття Будапешта”, “За взяття Відня”, “ХХV років перемоги у Великій Вітчизняній війні”. Військове звання – капітан.
Член СП СРСР, Спілки кінематографістів СРСР, керував літературно-мистецьким критичним науковим гуртком на факультеті.
Автор понад 30 книжок, брошур, велику кількість статей, передмов до книжок, рецензій, розділів підручників.
Праці: “Ольга Кобилянська” (1952), “Леся Українка в Грузії” (1953), “Леся Українка в Криму” (1955), “Юрій Яновський” (1957), “Михайло Стельмах” (1961), “Боротьба за реалізм в українській літературі кінця XIX – початку XX ст.” (1961), “Драматургія Лесі Українки” (1963), “Володимир Самійленко” (1963), “Амвросій Бучма у кіно” (1966), “Українська література на екрані” (1966), “Агатангел Кримський” (1967), “Олесь Гончар” (1968), “Сучасне кіномистецтво Заходу” (1968), “У мандрівку століть. Слово про Лесю Українку” (1971), “Кіномистецтво сьогодні” (1972), “Радянське багатонаціональне кіномистецтво” (1974), “Кінематограф сучасного Заходу” (1984), “Вистояти і перемогти. Проблема морального випробування у творчості Василя Бикова” (1985, у співавторстві).
Л-ра: Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1989, спр. 5-ППС; Письменники радянської України. 1917–1987. Біобібліографічний довідник (К., 1988); Бурляй Ю. Бабишкін Олег Кіндратович // Українська літературна енциклопедія. Т. 1 (К., 1988); Проценко Л. Київський некрополь. Путівник-довідник (К., 1994); Матеріали третіх наукових читань. Доповіді та матеріали наукових читань, присвячених 85-літтю від дня народження Д. М. Прилюка та О. К. Бабишкіна. 28 листопада 2003 р. / За ред. проф.. В. В. Різуна / Упорядкування І. М. Забіяки. – К., 2004. – Вип. 1; Забіяка І. Бабишкін Олег Кіндратович // Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. М. Романюка. – Львів, 2005. – Вип. 12. – С. 14-16.
НЧ.Вип. 1-й.2006. На пошану Прилюка Д.М., Бабишкіна О.К.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.