11 вересня в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка відбулася творча зустріч із сучасними українськими письменницями Тетяною Пишнюк і Тетяною Мирошниченко. Атмосфера камерності й довірливої розмови перетворила звичайний навчальний день на справжнє літературне свято.
Аудиторія імені Вячеслава Чорновола зібрала студентів, викладачів та всіх охочих долучитися до живого слова. Погляди учасників зосереджені на гостях, у залі панує тиша, яку зрідка розривають оплески та усмішки. Візуальні деталі — книжки на столі, блокноти студентів, камери й телефони.
Тетяна Пишнюк першою вийшла до слова. Чорна орнаментована сукня дуже личить образу авторки. Жінка ділиться історіями свого творчого становлення, розповідає про труднощі та радощі, які спонукали її писати та виливати емоції у віршовані рядки. Її слова звучать як заклик слухати себе й не боятися залишатися вірним власному голосу. Поезія «Дівчинка з ключиком» вкорінюється в душу з кожною строфою все глибше. Дуже актуальний біль вона відчуває — біль війни, біль втрати дому.
Далі до мікрофону стає Тетяна Мирошниченко — поетеса, композиторка і співачка. Жінка несе вогняну, сильну енергію. У руках у неї її постійна супутниця — дерев’яна гітара. Авторка поклала на музику власні твори та починає співати їх перед аудиторією. Жінка має чарівний голос і хист до улюбленої справи. Вірші пані Тетяни присвячені темі війни, у її голосі простежується біль, вона співає про ракети, що летять на її рідну Україну, але водночас є й веселі пісні про те, що вона пишається бути частиною української культури.
Студенти слухають, ставлять запитання, занотовують думки. Відчувається, що зустріч не лише розширює літературні горизонти, а й надихає на власні творчі пошуки.
Зустріч із Тетяною Пишнюк і Тетяною Мирошниченко стала нагадуванням: справжнє мистецтво народжується тоді, коли автор відвертий перед собою. І кожен, хто цього дня вийде з аудиторії, понесе із собою не лише слова письменниць, а й нову мотивацію творити.