Антонишин Світлана Володимирівна (19 жовтня 1959 р. в м. Броди Львівської області. За іншими даними – с-ще Верхнє Дуванне Краснодон. р-ну Луганської обл.) – поетеса, прозаїк, літературний критик.
Освіта
Закінчила факультет журналістики Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка.
Діяльність
Працювала кореспондентом г. «Радянський прапор» (нині «Лесин край») у м. Новоград-Волинський Житомир. обл. (1983–90) та репортером г. «Вечірній Київ» (1991–94). Від 1994 – на творчій роботі. Друкувалася у ж. «Дзвін», «Київ», «Сучасність» та ін. Як літературознавець досліджує творчість М. Вінграновського, І. Жиленко, Л. Костенко, І. Римарука, Ю. Кандима, а також реалії поточного літ. процесу, сучасну українську поезію. У поезії та прозі Антонишин переважають філософсько-етичні мотиви, погляд на проблеми дисгармонії буття (поет. цикли «Запитання до істин», «Інтер’єр відсутності», оповідання «Гладіолуси для Скорпіона», «Дубль з майбутнього» та ін.), «протистояння» любові й самотності (цикли «Жили-були», «Дзеркальна октава», новели «Попелюшка з Оболоні», «Мі-ля-соль» та ін.). Працює над оновленням поетичної форми, прагнучи поєднувати засоби класичної і модерної поетики.
Згодом переїхала до Києва і працювала в популярних виданнях. Однак так склалася доля, що мусила повернутися рідне місто Броди.
Творчість
На сьогодні з-під пера відомої талановитої письменниці вийшло в світ шість книжок поезії і прози: «Янгол самотнього неба» (1997), «Запитання до вічності» (2002), «Знак Сизіфа» (2003), «Падіння скелі» (2005), «Закон самозбереження душі» (2010), «Бар’єр» (2014), «Свіча доля» (2017); книг прози «Клавіри буднів» (2005), «Ображена трава» (2007).
Лауреат літ. премій ім. Лесі Українки (1996), «Благовіст» (1997), ім. М. Шашкевича (2006), ім. П. Тичини (2011), обласної літ. премії ім. К. Мандрик-Куйбіди за найкращу поетичну збірку патріотичної тематики (2016), Міжнародної літ.-мистецької премії ім. П. Куліша (2017).
Посилання
Біографія Світлани Антонишин на сайті Українського центру
Світлана Антонишин. Дівчино, дівчино
Світлана Антонишин. Концерт для голосу й оркестру
Світлана Антонишин: ЯК БЕЗ ПОВІТРЯ… (журнал «Вітчизна» № 3-4, 2008 р.)
Поезія гіркої мудрості (критика на: Світлана Антонишин. Закон самозбереження душі: Поезія. – Львів: Сполом, 2010. – 92 с.)
Світлана Антонишин. Ображена трава: Львів: Каменяр, 2007,- 111 ст. (рецензія)
Поетеса Світлана Антонишин стала лауреатом обласної премії в галузі культури ім. М.Шашкевича
Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Антонишин_Світлана_Володимирівна
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42959
http://brodypk.at.ua/news/ne_mozhlivo_jti_vpered_ne_dolajuchi_bar_39_eri/2018-11-17-708
http://www.brody-rda.gov.ua/index.php/archives/templates/modules/mod_flashrotator/archives/81.doc__
Упорядкував Іван Забіяка.
Коментарі закриті.