Бойко Вадим Леонідович (5 листопада 1962, м. Світловодськ, Кіровоградська область – 14 лютого 1992, м. Київ. Похований на кладовищі у м. Світловодську.) – журналіст, народний депутат України 1-го скликання.
Закінчив СШ №2 у Світловодську із золотою медаллю.
Закінчив факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1984).
1984 – редактор, старший редактор програми «Молодіжна студія „Гарт“» Українського телебачення.
Головний редактор програм для молоді Українського телебачення, позаштатний кореспондент програми «Взгляд» (укр. «Погляд») Центрального телебачення СРСР, постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская Правда», «Комсомольское Знамя», «Независимость» (назви російською мовою).
18 березня 1990 року обраний народним депутатом України 1-го скликання (у 2-му турі набрав 56,38 %, перемігши 6 претендентів).
Заступник голови Комісії ВР України з питань гласності та засобів масової інформації.
14.02.1992 року Вадим Бойко трагічно загинув у своїй київській квартирі; ймовірно, перший журналіст, убитий в Україні від 1991 року.
Пам’ять
У Кременчуці та Світловодську на честь Вадима Бойка названо вулиці, також на них встановлено пам’ятні дошки.
На Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики.
У 2002 році засновано Всеукраїнський щорічний конкурс, присвячений Вадиму Бойку як журналісту, що загинув при виконанні своїх професійних обов’язків.
Примітки
http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
Джерела
Біографія на офіційному веб-сайті Верховної Ради України
Билина Ю. Л. 20 років тому загинув Вадим Бойко [Електронний ресурс] / Ю. Л. Билина. – Режим доступу:http://rkr.in.ua/1504-20-rokv-tomu-zaginuv-vadim-boyko.html
Гайдук С. Пам’ятаймо про наших видатних земляків [Електронний ресурс] / Сергій Гайдук. – Режим доступу: http://svetlovodsk.com.ua/3333-vadym-boiko.html
Гарбуз Г. Вимога часу – гласність : стаття // Вісник Кременчука : газета. – 1991. – №1(4). – С. 4.
Голодна А. Радченко Ю. Журналіст Вадим Бойко – народний депутат України від кременчуцько-автозаводського виборчого округу № 320 (1990 – 1992 років).- IV Регіональна науково-практична конференція «Кременчуцький край у контексті історії України»: Матеріали конференції – Кременчук: КрНУ, 2013. – 161-164 с.
Історії потрібна правда: нариси, статті, інтерв’ю / О. В. Журавський . – Світловодськ : МП «Рекламно – видавниче об’єднання «Слово», 1994. – 48 с.
Неїжмак В. Незгасне полум’я : стаття // Україна молода : газета. – 2000. – 12 лютого. – С. 5.
Урін О. В. Політологія : курс лекцій / О. В. Урін. – 6-те видання доп. і перероб. – Кременчук: ПП Щербатих О. В., 2010. – 324с.
Див. також
Список журналістів, убитих в Україні
Вадим Бойко – незламний герой нації
«Вадим був «гострим», наче меч
Молодим Витязем екрану.
Його програми, як картеч
Чинили в серці блазням рану.
Він йшов із піднятим чолом,
Щоб Україну захищати.
Правдивим словом і пером
Навчився недругів карати…»
Олесь Неділя, почесний журналіст України
Вже посмертно Вадим Бойко нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. На його честь у Кременчуці та Світловодську названо вулиці, на яких встановлено барельєф та пам’ятна дошка. На Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики. У 2002 році засновано всеукраїнський конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка. Трагічно загиблому журналістові Світловодськ присвоїв звання Почесного громадянина міста. У День журналіста, 6 червня 2012 р., на обласному телебаченні в Кіровограді пройшло ток-шоу “Ми”, присвячене 20-річчю з дня загибелі талановитого журналіста, народного депутата від Кременчука Вадима Бойка, що загинув під час виконання своїх професійних обов’язків. У телестудії про Вадима, який був родом зі Світловодська, говорили колеги-журналісти, політики, а також його вчителька, що створила музей у школі, яку закінчив Вадим Бойко.
З прізвища Вадима Бойка починається сумний список загиблих журналістів на стелі пам`яті, що відкрита в Києві в 2005 році. Напевно, в якійсь мірі, він випередив свій час, бо лише наприкінці 2004 року журналісти прийняли свою Хартію солідарності, категорично відмовившись підкорятись провладним «темникам». Ось так, свобода слова, за яку віддав життя Вадим Бойко, поступово ставала в Україні незворотною реальністю. Проте співіснування моралі й політики залишається актуальною проблемою в молодій державі, де не вистачає таких, як він, тих, хто здатен залишатись в журналістиці та політиці самим собою, не поступатись принципами, зміцнювати демократичні засади суспільного життя.
Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Бойко_Вадим_Леонідович
Упорядкував Іван Забіяка
Коментарі закриті.