БРАЖНИК Іван Іванович (17.10.1923, с. Віненци, Переяславського р-ну Київської обл. – ?)
Кандидат філософських наук, професор.
Після закінчення десятирічки в Луцьку (1941), був направлений до Харківського танкового училища. Після його закінчення (1942) служив на Сталінградському фронті командиром танкового взводу. Тяжко ранений (1942) і після лікування знятий з військового обліку. Працював начальником секретної частини Наркомату фінансів УРСР (1944–45).
Закінчив факультет міжнародних відносин (1949), аспірантуру (1952) КДУ. Працював редактором Укрполітвидаву (1952–54), молодшим науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР (1954–55), літературним працівником редакції газети “Київська правда” (1955–1956), відповідальним секретарем “Блокноту агітатора” Київського обкому партії (1956–59), в. о. доцента КДУ (1959–61), зав. відділом пропаганди Київського міському партії (1961–62), інструктором відділу пропаганди ЦК КПРС (1962–66), першим заступником голови ради у справах релігії при Раді Міністрів СРСР (1966–67), старшим викладачем, доцентом Московського університету (1967–76).
В університеті на постійній основі з 1976. Доцент навчально-методичного кабінету (1976–78), заступник декана філософського факультету по заочному відділенні по підвищенню кваліфікації лекторів-атеїстів і водночас доцент кафедри історії і теорії атеїзму філософського факультету (1978–83), доцент, професор кафедри теорії і методики лекційної пропаганди факультету підвищення кваліфікації лекторів (1983–89), виконував обов’язки декана факультету підвищення кваліфікації лекторів (1982–89).
Мав навантаження на факультеті журналістики.
Автор 1 монографії, більше 10 брошур, понад 40 наукових праць.
Виконував громадські доручення по ліні міському партії, товариству “Знання”, парткому університету. Як учасник ВВВ нагороджений орденом і 4 медалями та орденом “Знак почета” за роботу по вихованню молоді.
Праці: Атеизм. Религия. Право. Проблемы правового содержания научного атеизма (К., 1983); Діти. Релігія. Закон (К., 1980); Правовые основы атеистического воспитания детей и подростков (М., 1973); Свобода совісті – конституційне право радянських громадян (К., 1978); Конституція СРСР про свободу совісті (К., 1978).
Літ.: Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1989, спр. 9-ППС.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.