Брюховецький В’ячеслав Степанович

Брюховецький В’ячеслав Степанович (нар. 14 липня 1947, Дзауджикау, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР) – український літературознавець, педагог і громадський діяч, Герой України, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Був головним ініціатором відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північно-американських університетів, згодом ректор і президент(1991–2007), з 2007 – почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Член Спілки письменників України (з 1982). Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Член правління благодійного фонду «Розвиток України» Рината Ахметова, член Наглядової Ради ВМГО «Союз обдарованої молоді»^.

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

Освіта

• 1966 – Смілянський технікум харчової промисловості, «Машинобудування». Фах – технік-механік.
• 1974 – факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію журналіста – кореспондента газети.
• 1979 – аспірантура Київського державного інституту культури імені Олександра Корнійчука.
• 1980 – рада Ленінградського державного інституту культури ім. Н. І. Крупської присвоїла В. Брюховецькому вчений ступінь кандидата педагогічних наук.
• 1986 – захист докторської дисертації на здобуття ступеня доктора філологічних наук, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

Кандидатська дисертація – «Специфіка розвитку літературно-критичної активності старших підлітків у процесі керівництва читанням» (1980).

Докторська дисертація – «Природа, функції і метод літературної критики» (1986).

Професійна діяльність

• 1965–1966 – котельник, Смілянський машинобудівний завод.
• 1966–1966 – практикант-дипломант, Черкаський машинобудівний завод.
• 1967–1967 – слюсар-котельник, Одеський завод «Продмаш».
• 1967–1968 – служба в армії (оператор РЛС).
• 1968–1969 – слюсар, Черкаський завод хімреактивів.
• 1973–1976 – журналіст, завідувач відділу критики газети «Літературна Україна» (Київ).
• 1980–1991 – науковий працівник, завідувач відділу критики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ).
• 1989–1990 – професор на запрошення Ратґерського університету, США («Українська література. Критика»).
• 1990–1990 – професор на запрошення Манітобського університету, Канада («Українська література»).
• 1991–1994 – ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• 1994–2007 – президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• З 2007 р. – почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Професійна активність

Від 2005 р. – член Комітету з присудження Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

Від 2005 р. – президент ВОО «Експерти України» (Всеукраїнської експертної мережі).

Політична діяльність

Член КПРС (1968–1990). До 1990 р. очолював партбюро КПУ Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ.

Один з ініціаторів створення Народного Руху України (1989).

Уповноважена особа Виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» в багатомандатному виборчому окрузі (2002).

2006 – обраний депутатом Київської міської ради за списком Нашої України, але невдовзі відмовився від депутатського мандату.

Публікації

В’ячеслав Брюховецький є автором понад 400 публікацій, зокрема, книг:

• Іван Сенченко (1981)
• Силове поле критики (1984)
• Критика в сучасному літературному процесі (1985)
• Специфіка і функції літературно-критичної діяльності (1986)
• Ліна Костенко (1990)
• Микола Зеров (1991)
• Factum est factum (2010)
• Віктор Петров. Розвідки у 3-х томах (2013)

Нагороди та відзнаки

• 1996 – Медаль Комісії народної освіти Республіки Польща
• 1997 – Орден «За заслуги» III ст.
• 1997 – Міжнародна премія Антоновичів
• 1997 – Подяка голови Київської міської державної адміністрації
• 1998 – Орден Св. рівноапостольного князя Володимира Великого
• 2001 – Всеукраїнська премія «Визнання»
• 2001 – Подяка Подільської райради м. Києва
• 2003 – Орден «За інтелектуальну відвагу»
• 2005 – Офіцерський хрест «За заслуги перед Республікою Польща»
• 2005 – Премія імені Олекси Гірника
• 2005 – Пам’ятний знак «Видатному учаснику Помаранчевої революції»
• 25 червня 2007 Президент України Віктор Ющенко підписав указ про надання В’ячеславові Брюховецькому звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.
• Відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).^[4]

Примітки

Структура правління благодійного фонду “Розвиток України”. Архів оригіналу за 2008-08-21. Процитовано 2008-09-01.

Наглядова Рада Союзу обдарованої молоді. Архів оригіналу за 24 листопад 2009. Процитовано 1 березень 2010.

Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-12-16.

Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Література

• Той, хто відродив Могилянку: Збірник до 60-ліття В’ячеслава Брюховецького. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.
• Factum est factum. Біобібліографія / В’ячеслав Брюховецький. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. – 991 с.

Див. також

Список Героїв України

Цитати

В Україні наплодилося багато вищих навчальних закладів дуже низької якості. Якби всі вони були на рівні Сорбонни, то Бог з ним, але ж це дуже примітивні контори по зароблянню грошей.

Для досягнення успіху потрібно знайти оптимальне поєднання досвіду і гарячого бажання все розламати.

Тільки людина, абсолютно нечутлива до гуманітарного болю, може ігнорувати проблему української мови.

Вчити українську мову – це не зусилля, це збагачення себе.

Мова сама по собі – це не просто інструмент передачі інформації, нею не тільки формулюються думки, а ще й формуються. Коли ти не знаєш мови народу, представником якого ти є, не володієш нею, в тебе формується інакша думка.

Великою проблемою є те, що з трибуни проповідують одне, а прийшовши додому – інше.

Зміни не відбуваються за один день. Повинен бути чітко зрозумілий план і для суспільства у тому числі.

Радянський принцип ведення дискусій полягав у чому: я не йду на дискусію з вами, я йду вас переконувати у своїй правоті. Я нічого не хочу, я вже знаю відповідь і ви знаєте її теж.

Є така думка, що Росія боїться не так української сили, як освіти.

Примітки

Олександр Акименко, Юрій Марченко (19 лютого 2015). В’ячеслав Брюховецький: «Покоління, що змінить країну, вже приходить». platfor.ma. Процитовано 23 лютого 2015.