Засєда Ігор Іванович (нар. 12 вересня 1932, Буди, Харківський район, Харківська область, СРСР – пом. 5 листопада 2005, Київ, Україна) – радянський український спортсмен, письменник. Учасник XVI Олімпійських ігор у Мельбурні (1956)[1]. Заслужений журналіст України (1981)[2].
Біографія
Засєда Ігор Іванович народився 12 вересня 1932 року у селищі Буди Харківського району Харківської області[3]. Батько його був інженером, а матір – учителькою[2].
1950 року помер батько, а 1951 року – матір[2]. Того ж року поступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, який закінчив 1956 року[3].
У вересні 1957 року став завідуючим відділу у редакції видання «Робітнича газета», а вже у 1958 році став членом спілки журналістів[2]. У червні 1971 року вже працював у редакції журналу «Ранок», а у вересні 1974 року став власним кореспондентом українського відділення агенції преси «Новости» (Москва)[2]. В 1986 році як журналіст поїхав на місце аварії у Чорнобиль, взяв інтерв’ю в академіка Євгена Веліхова[4][5].
З грудня 1991 року – головний редактор газети «Стадіон»[2]. У січні 1992 року став головою Київської міської організації журналістів[2]. У травні 1994 року став головним редактором газети «Що далі» та «Прес-клуб»[2].
Помер після тривалої хвороби 5 листопада 2005 року, у місті Києві.[6] Похований на Лук’янівському цвинтарі.
Спортивна кар’єра
Ігор Засєда став бронзовим призером чемпіонату СРСР 1956 року на дистанції 200 м брасом. Того ж року став взяв участь в Олімпійських іграх у Мельбурні, Австралія, посівши у фіналі п’яте місце (200 м брасом)[7].
Творчі здобутки
Ігор Засєда є автором та співавтором понад 30 книг, зокрема п’яти романів («Катастрофа», «Выстрел в снежной пустоши», «Из загранкомандировки не возвратился» (1988)[8], «Тайна дела № 963» (1991)[9], «Побратимы»), книги нарисів «Олимпийцы»[2] та інші. Він також є лауреатом премії імені Валентина Пікуля[3].
Сім’я
Дружина – Людмила. Двоє синів – Олексій (1955 р. н.) та Юрій (1962 р. н.)[2].
Нагороди
- Орден «За заслуги» III ступеня (жовтень 1999 року)[2].
Примітки
- Ihor Zaseda (англ.). www.sports-reference.com. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Засєда Ігор Іванович. static.rada.gov.ua. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Юрій Сєдих. Відкладена партія. www.day.kiev.ua. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Кіана МАГДАЛОВА (2007). ІГОР ЗАСЄДА: РОЗПОВІДЬ ДВОХ ЖІНОК, ЯКІ БУЛИ ПОРЯД… Журналіст України. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Заседа Игорь (рос.). ussr-swimming.ru. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Владимир ШУНЕВИЧ (17 грудня 2005). «когда игоря приехала забирать «скорая», в комнате взорвалась люстра, во всей квартире погас свет и остановились все часы… » (рос.). fakty.ua. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Сильнейшие спортсмены СССР наши коллеги по движению «Мастерс»: Д-К (рос.). www.swimmingmasters.ru. Процитовано 26 квітня 2015.
- · Игорь Заседа (1988). Из загранкомандировки не возвратился: роман. Молодь. ISBN 978-5-7720-0256-8.
- Игорь Заседа (1991). Тайна дела но. 963: роман. Молодь. ISBN 978-5-7720-0533-0.
Коментарі закриті.