Келар Степан Пилипович (06. 10. 1939, с. Марамонівка Тирновського, нині Дрокієвського р-ну, Молдова) – поет, перекладач, літературознавець. Член НСПУ (1998).
Закінчив факультет журналістики КДУ ім. Т.Г.Шевченка (1973).
Працював у колгоспі, на будівництві, у системі зв’язку; журналістом (1962–82, з перервами); редактором російсько-молдавської газети «Издательские новинки» та у Держкомвидаві (1980–81); Держкомприроди (1982–83; обидва – Київ).
Друкується від 1956. Пише українською, російською і молдовського мовами у ліричному та сатирично-гумористичному жанрах для дорослих і дітей.
Автор збірок поезій «Філософія буття» (К., 1998).
Перекладає з білоруської, болгарської, ґаґаузською, молдовською, польською, румунською, сербохорватською, турецькою та циганською мовами.
Переклади Келару увійшли до збірників «Голоси Молдавії» (1977), «Веселий ярмарок» (1987), «Між Дністром і Прутом» (1989) і «Стежками премудрих казок» (1998), 3-томної антології різномовної поезії України «На нашій, на своїй землі» (1995–96; усі – Київ), «Синя квітка» (Кишинів, 2001).
У перекладах Келару окремими книгами видано твори: із циганської мови – «Тікушор» А. Шалар (1974), «Чарівний дзвіночок», «Оглан і Марі-киз» (обидві – 1990), «Жарти Балакіра» (1992), «Із хвиль часів» М. Емінеску, «Вибране» Г. Асакі, «Циганське сонце» М. Козимиренка (усі – 2000), поему «Оповідь про білого лелеку» Б. Маріана з передмовою Б. Олійника (2011); із ґаґауз. – зб. казок «Дочка сонця та її невмируще кохання» (2003; усі – Київ).
Автор статей, есе, досліджень про життя і творчість молдовських і румунських (О. Хиждеу, Г. Асакі, М. Емінеску, Б. Делавранчі, О. Матєєвича, П. Задніпру, Т. Ненчева, Н. Костенка), ґаґаузських (М. Кьосі, Н. Бабогло, С. Курогло), циганських (О. Германо, М. Панкова, І. Ром-Лебедєва, М. Саткевича, Р. Джуріча, Б. Папуші, Л. Мануша, К. Рудевича, Р. Деметера) письменників; а також із питань мови, фольклору, культури, освіти.
Упорядник і автор передмов до вибраних творів Т. Шевченка циганською мовою «Думы мирэ…» («Думи мої…», 1996) та поеми «Рома» («Цигани») О. Пушкіна чотирма мовами (1999; обидві – Київ). В українських селах Молдови зібрав і опрацював значну кількість українських народних пісень, казок, прислів’їв та приказок, склав діалектно-етнографічний словник на основі лексичного матеріалу рідного села, ґаґаузсько-український шкільний словник.
Окремі твори Келару перекладено литовською, молдовською, ґаґаузською, болгарською, їдиш, циганською мовами.
Література
Помул веций меле // Литературэ ши арта. 1987, 26 листоп.; Голубченко Л. Краса і диво // Злагода. 1995, 2 лют.; Луговик М. «Кобзар» – циганською мовою // Дзвін. 1997. № 5–6; Рогозинський В. В. Коштовний доробок українського перекладача // Відродження. 1999. № 1.
Б. Г. Шлапак
Джерела
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11694
https://uk.wikipedia.org/wiki/Келар_Степан_Пилипович
Сучасні письменники України. Біобібліографічний довідник. К., 2012. С. 193
Коментарі закриті.