Князюк Валерій Костянтинович (24. 11. 1934, Харків – 12. 06. 1997, Київ) – прозаїк, публіцист. Член СПУ (1977).
Закінчив факультет журналістики Київського ун-ту (1957).
Працював у редакції «Робітничої газети», журналі «Вітчизна». Друкувався від 1965. Писав українською і російською мовами.
Автор художньо-документальних повістей «Світ маленьких гулліверів» (1976; про В. Сухомлинського), «Спокій сталі» (1979), «Водяные паруса “Фрегатов”» (1982; усі – Київ), «Брестская крепость» (Москва, 1988), збірка оповідей та повісті-есею «Єдиний привілей» (К., 1989), публіцистмчні книги «Загадка соняшника» (1980), «Молоко з присмаком мигдалю» (1984; обидві – Київ), «Пламя и память» (Москва, 1985).
Основна теми творчості Князюка – історія радянської країни, збереження природи, екологічні проблеми міст, гуманістичні аспекти НТП.
Для дітей написав повість-казку «Верблюденя Паго-Пого, або Подорож до чарівної криниці» (К., 1976).
Література
Кореневич Л. «Правдивість на час», або Розбурхано-хвилююче відображення через прочинені двері // Жовтень. 1982. № 10.
А. Г. Шпиталь
Джерело
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8769
Коментарі закриті.