Коваль Віталій Кирилович (25 вересня 1937, Петрівка – 4 липня 2001. Похований, за заповітом, у селі Дмитрівка Прилуцького району) – український журналіст, письменник, літературний критик, перекладач, лауреат Міжнародних літературних премій імені В. Винниченка (1993) та Г. Сковороди (1997).
Закінчив Ніжинське культ.-освітнє училище (1956), у 1960–1965 роках навчався в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті журналістики.
З 1967 року працював в газеті «Літературна Україна», потім, до 1989 року в апараті Київської письменницької організації.
Дебютував 1960 у районній газеті «Соціалістичне село».
Автор повісті-сповіді
«До тебе, батьку…» (1985),
кн. літ.-крит. статей «Життєва позиція» (1981; обидві – Київ).
Життю й творчості О. Гончара присвятив повість-есе «Шляхи прапороносців» (1985),
повість-дослідж. «“Собор” і навкого нього» (1988; 2005; усі – Київ),
кн. «Реквієм по моїй душі» (Чг., 1998),
«Ніч без Олеся Гончара» (К., 2005).
Переклав із російської мови повісті «Весняні переверти» В. Тендрякова (1978),
«Коли мене гойдало сонце» Ю. Шесталова (1981),
«Пожежа» В. Распутіна (1987),
роман «Білий шаман» М. Шундика (1982; усі – Київ).
Написав сценарії т/ф «Олесь Гончар. Сторінки творчості»,
«Олесь Гончар: Пишу Україні»,
д/ф «Любіть! Суд над одним віршем Володимира Сосюри» та «Україна Євгена Товстухи».
Упорядковано книгу есеїв, спогадів і документів К. «Серце моє в колючому дроті» (К., 2005).
Літ.:
Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.199;
Сливинський О. Сурми твої журавлині… // Дніпро. 1986. № 12;
Щегельська Т. Шумлять осокори… // ЛУ. 2007, 27 верес.
Джерело:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9A%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9108
Коментарі закриті.