Крижанівський Андрій Степанович

Крижанівський Андрій Степанович (2 січня 1936, Харків – † 29 листопада 1989, Москва) – український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989). Син Степана Андрійовича Крижанівського.

Біографія

Народився 2 січня 1936 року в Харкові в родині поета й літературознавця Степана Крижанівського. В 1959 році закінчив факультет журналістики Київського університету. 1983 року закінчив Вищі літературні курси в Літературному інституті імені О. М. Горького.

Працював на Українському радіо в редакції «іномовлення», відповідальний секретар у журналах «Ранок» та «Україна», ведучий гумористичної рубрики «Зенітка» у журналі «Вітчизна».

Могила Андрія Крижанівського

Помер 29 листопада 1989 року у Москві, де він щойно отримав літературну премію Остапа Вишні. Смерть сталася у номері готелю від вродженої аневризми судини головного мозку, де він готувався до виступу в Колонному залі. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка №52).

Твори

Автор гумористичних книжок:

«Лідер опозиції» (1968);

«Крижана усмішка» (1972);

«Бабця з Копенгагена» (1974);

«Гномо сапіенс» (1977);

«Хто спалив Карфаген?» (1980);

«Телефонна пригода» (1980);

«Стрибок з Парнасу» (1982);

«Інтерв’ю з колоритним дідом» (1983);

«Концерт для скріпки з реєстром» (1985).

Інше

Друзі й однокурсники Андрія Крижанівського – Валерій Гужва й Ігор Малишевський, які й понині є чи не єдиними його

біографами. Андрій Крижанівський в дитинстві спілкувався з

Остапом Вишнею. Як засвідчує сам Крижанівський, «автор цих рядків бачив і чув Павла Михайловича не раз. Збіг обставин: жили в одному під’їзді».

Література

В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 210.

Посилання

pilipyurik.com Полян-Пилип Юрик. Андрій Крижанівський

Вікіцитати:

Юпітере, ти сердишся? Значить, я неправий.

Людину можна прибити на смерть, а можна на все життя.

Сміється той, хто сміє.

Ще раз про честь мундира: краще зберегти честь і втратити мундир, аніж навпаки.

Нема захисту лише від бездоказової критики.

Нема поганих лікарів. Є нікудишні хворі.

Думки інколи приходили і в його голову. І з жахом розбігалися.

Грати в кішки-мишки з літературою ще не значить бути дитячим письменником.

Дальтонізм є оригінальним баченням світу.

На Парнас прагнуть навіть ті, хто дістався Олімпу.

Нарешті на нього зійшло натхнення. І послало його під три чорти.

Від здібного журналіста до поганенького письменника – один крок. І його охоче роблять.

Множити краще, ніж ділити.

У природі нічого не зникає, крім самої природи.

Геній – це людина, яка знає про свій винятковий талант і, незважаючи на це, працює далі.

Ми стільки взяли від природи, що годі сподіватись її ласки.

Якщо вас назвали дурнем, не гарячкуйте – подумайте. Якщо

вгадали – тоді ображайтесь.

Мовчазний дурень – вже не дурень.

Нарешті він глянув правді в очі, й та не витримала його брехливого погляду.

Брехун справді ріже правду-матку.

Можна і в гуманізмі бути нещадним.

Випадковості – це теж закономірність.

Залишив слід в історії? Наслідив!

В поезії немає генералів. Тож звідки в ній стільки рядових?

Інколи замкнене коло – це трикутник.

«Точність – ввічливість королів». Спробуй до них запізнитись!

Суть не в міністрах культури, а в культурі міністрів.

Його твори витримали десятки видань. Читачі – жодного.

А як з пенсіями за творчою інвалідністю?

І на Пегасах галопують вершники без голови.

Через цю горілку і вина ніколи випити.

А з нього таки вийшла людина. І не повернулася.

Сатирик, як і мінер, помиляється раз у житті: коли обирає жанр.

Думку не можна вбити. Її можна погодити.

Не сотвори собі куми.

Інколи лаврові вінки слід вручати разом з головою.

Добро торжествує. Зло діє.

З папером для періодичних видань не буде ніяких проблем, коли його витягнуть з ковбаси, якою нас годують.

Одна голова – добре. А з тілом – краще.

Кому потрібен цей стриптиз – гола правда?

Язик до Києва доведе. Або до Магадана.

«У ногах правди нема!» – приповідав Прокруст.

Друга не можна купити. Зате можна продати.

Коханці приходять і йдуть, а чоловіки залишаються.

Джерела

https://uk.wikipedia.org/wiki/Крижанівський_Андрій_Степанович

https://uk.wikiquote.org/wiki/Крижанівський_Андрій_Степанович

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=771

Коментарі закриті.