Лисенко Людмила Олександрівна (народилася 20 грудня 1948 року в простій сільській сім’ї смт Нова Ушиця Хмельницька область) – журналістка, громадська діячка.
Заслужений журналіст України (2001). Заслужений діяч мистецтв України (2012). Повний кавалер ордена княгині Ольги (1999, 2004, 2009). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2009). Орден Святого архістратига Божого Михаїла (УПЦ КП, 01.1999). Відзнака Київського міського голови (03.2000). Переможець Міжнародного рейтингу популярності «Золота фортуна» у номінації «Телеобраз України» (03.2000).
Ще змалечку була допитливою особистістю, брала активну участь у шкільному житті, робила перші журналістські замітки, дослідження; з 12-ти років поставила для себе мету стати журналістом, це сталось після туристичної поїздки в Ленінград з батьками, де маленька Людмила вперше побачила телевізор і сказала що обов’язково потрапить туди. Людмила закінчила Новоушицький НВК № 1, після школи, Київський держуніверситет ім. Т.Шевченка, факультет журналістики (1971) і ціною важкої праці і активного саморозвитку, що займало 20 годин на добу, вона стрімко піднялась по кар’єрній драбині і вже на другому курсі університету вела свою телепрограму на УТ-1.
Журналістську діяльність розпочала 1961 як сількор новоушицької районної газети «Радянське слово», телетворчість – 1967 як позаштатна авторка і ведуча молодіжної програми «Погляд» Українського телебачення (УТ).
Від 1971 працювала на різних посадах – від старшого редактора, коментатора-ведучої до віце-президента Держтелерадіо України (1990–93), головного редактора УТ-1 (1995), директора студії «Наука і культура» Національної телекомпанії України (1996–98), головного редактора Дирекції програм УТ-1 (від 1998).
Вела в ефірі авторські програми («Спадщина», «Суботні зустрічі», «В майстерні художника», «Не все так погано у нашому домі» та ін.), а також відеоканал, присвячений питанням національно-духовного відродження України – «Плеяда» (1990–94, разом з І. Дзюбою), створювала відеофільми, телемости, телемарафони, презентації тощо.
Людмила Олександрівна Лисенко належить до тієї нечисленної когорти людей, які невгамовно черпають з життя неоціненну мудрість, доносячи її людству.
Окрім професії журналіста опанувала ще кілька – політолог, етнограф, фольклорист, мистецтвознавець.
Від 2009 – на пенсії. Нині мешкає на Хмельниччині. На теперішній час вона опановує нову професію – письменник. Працює над романом-трилогією про Марію Приймаченко «Гріхи в раю», який вийде в двох варіантах: сувенірний і суспільно-доступний – дешевий варіант, і художнім серіалом «Дух безсмертний».
Людмила Олександрівна і громадський діяч, працює над проектами просвітницького характеру.
Джерела
https://uk.wikipedia.org/wiki/Лисенко_Людмила_Олександрівна
http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0044697.htm Лисенко Людмила Олександрівна
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=54861
Упорядкував Іван Забіяка.
Коментарі закриті.