Максим Мединський – Віртуальний музей Інституту журналістики

Випускник ННІЖ. Навчався на факультеті журналістики за спеціальністю “Видавнича справа та редагування”. За життя працював у прес-службі Міністерства інфраструктури, а також у команді Нафтогазу, яка допомагала вибудовувати стратегію газової війни та перешкоджанню запуску Північного потоку 2.

Був учасником Євромайдану. Згодом отримав звання молодшого лейтенанта запасу на військовій кафедрі та приєднався до лав ЗСУ. Отримав звання лейтенанта.

Максим захоплювався фотографією. Побратими нерідко бачили його з камерою, обв’язаною довкола вільної від автомату руки, або ж із телефоном. Прості Максимові знімки з Донбасу, зроблені на мобільний, лягли в основу книжки “4.5++. Фотощоденник українського кіборга”.

У 2014-му році, коли Росія розпочала війну, пішов добровольцем у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був заступником командира мінометної батареї. Перебував у самому центрі військових подій на Донбасі, а саме чотири місяці біля донецького аеропорту. Через рік повернувся до цивільного життя. Завжди казав друзям та рідним, що його життя завершиться на війні, лиш не відомо, коли саме.

У лютому 2022 року з першого ж дня пішов удруге захищати Україну. Став на захист держави у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Загинув 29 квітня у бою біля села Курулька, Барвінківського району, Харківської області під час артилерійського обстрілу.

Друзі називали його “war dog”, відзначаючи, що він досвідчений солдат, боєць, що пройшов багато битв.

Пряма цитата Максима:

“Мені ніколи не було страшно втратити своє життя, лише боявся втратити його якось по-дурному. Тому не стояло питання: йти на війну чи ні. У моїй країні війна, отже я маю її захищати”.