Маценко Іван Антонович (08 жовтня 1921 р. на хуторі Маценки Куликівської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії (нині в межах Шевченківської сільської ради Решетилівського району) в козацькій родині – † 05 червня 2011, м. Кременчук Полтавської обл.) – український письменник, член Спілки письменників України (з 1982 року). Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, медалями «За взяття Берліна» та «За звільнення Праги».
Життєпис
Перед війною працював у школі, викладав російську та українську мови.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Лейтенант, старший лейтенант. Учасник звільнення України та Білорусі в складі партизанського загону.
У лавах Радянської армії штурмував Берлін, звільняв Прагу.
Після війни повертається в Кременчук. В 1950 році почав друкуватися в періодичних виданнях.
1955 року закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Шевченка.
Майже 30 років працював журналістом, згодом редактором районних газет, власним кореспондентом газети «Зоря Полтавщини».
З 1995 року допомагав становленню газети кременчуцького міському та райкому КПУ «Набат», писав оповідання, повісті, нариси.
З 2003 року – почесний громадянин Кременчуцького району.
Загалом вийшло друком 10 його книг оповідань та повістей, з них:
«Джерело під Пристін-горою», 1982,
«Біль давніх розлук», 1986,
«Вінок житніх колосків»,
«Під небом отчого краю»,
«Побачення»,
роман «Калини цвіт гіркий», 1990,
«Ой берези та сосни» – 2010
Література
Науменко І. З любов’ю до рідного краю // Зоря Полтавщини. 1970, 12 серп.;
Плющ В. Щоб у малій формі – великий зміст… // ЛУ. 1972, 7 квіт.;
Дяченко А. Іванові Маценку – 70 // Там само. 1991, 31 жовт.
Джерела
Експерт
Пам’яті товариша
Пам’яті шановного соратника (рос.)
Почесний громадянин Кременчуцького район
https://uk.wikipedia.org/wiki/Маценко_Іван_Антонович
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=67174
Коментарі закриті.