Museum

Москаленко Анатолій Захарович

Москаленко Анатолій Захарович (*12 липня 1934, Красногорівка – † 13 листопада, 1999, Київ) – український письменник, журналіст, заслужений журналіст України, перший директор Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Дійсний член Міжнародної академії інформатизації, академік Академії наук вищої школи України та її перший віце-президент.

Життєпис

Народився 12 липня 1934 року в місті Красногорівці (нині Мар’їнського району Донецької області) в робітничій сім’ї. Закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у газетах «Соціалістичний Донбас», «Радянська Україна», в апараті ЦК КПУ (зокрема, помічником другого секретаря ЦК КПУ І. З. Соколова).

1984 року став деканом факультету журналістики, а згодом директором Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Керував факультетом, а потім Інститутом журналістики майже 20 років, є автором багатьох підручників, за якими тепер навчають майбутніх журналістів. Його вважають засновником сучасної української журналістики.

Могила Анатолія Москаленка

В останні роки життя працював радником Президента України.

Після довгої хвороби пішов із життя 13 листопада 1999 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Творчість

Автор понад 300 праць, з-поміж яких – підручники, навчальні посібники, монографічні видання: «Основи журналістики», «Сучасна журналістика», «Теорія журналістики», «Сучасна українська преса». У своїй книзі «Теорія журналістики» він писав:

Журналістика залежить від часу. Ходіння у владу лежить у самій природі журналістики, але це ходіння повинно бути законодавчо закріплене, оскільки ми спостерігаємо відсутність правової свідомості у журналістів. Якщо відсутня правова свідомість, то це призводить до цинізму свободи, до того самого розриву між свободою і демократією… Викривлений стиль, скороспілість матеріалів, висновків, що не спираються на глибокі соціологічні дослідження. І як наслідок – інформаційні війни, ігнорування не лише законів і моралі, але й фактів.

Автор численних літературних і публіцистичних творів – оповідань, повістей, романів: «І Дніпро, і кручі», «Під небом вічності», «Краплина й море», «Дніпро у вогні», «Твого серця вогонь», «З відкритою душею».

Нагороди і звання

Нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня[1], «Ярослава Мудрого», «Святого Володимира» та почесним званням «Заслужений журналіст України».

Родина

Москаленко Віталій Анатолійович – син, Кравчук Олена Анатоліївна – дочка, Кравчук Андрій Олександрович – онук, Москаленко Тарас Віталійович – онук, Кравчук Марія Олександрівна – онука.

Вшанування пам’яті

12 листопада 2004 року у Києві на будинку по вулиці Шовковичній, 29 йому відкрито бронзову меморіальну дошку (барельєф)[2].

Примітки

Указ Президента України № 481/97 «Про нагородження відзнакою Президента України – орденом „За заслуги“»

Захоплюючий Київ. Архів оригіналу за 22 вересень 2013. Процитовано 6 липень 2012.

Посилання

Коментарі закриті.