Немирович Іван Олексійович (20 лютого 1928, Дніпропетровськ – 17 червня 1986, Київ) – український письменник, поет.
Біографія
Народився в дніпропетровському передмісті Нижньодніпровськ у родині Номировичів. Ще в школі почав вчитися грі на бандурі. Працював робітником, директором районних будинків культури в Чорнобилі та Броварах, солістом-бандуристом обласної філармонії, директором республіканського Будинку літераторів.
Служив в радянському морському флоті, про що згодом з гумором написав – «Як комар морякував».
Був артистом Державної заслуженої капели бандуристів України.
Працював у видавництві «Радянський письменник», журналі «Перець». Член Спілки письменників з 1962 р.
Закінчив факультет журналістики Київського університету (1965).
Зробили операцію на серці, після операції у важкому стані перевезли до реанімації, не вийшов із наркозу.
Творча діяльність
Автор поетичних збірок лірики та гумору:
«По шляхах-дорогах» – 1956,
«Дзвени, бандуро!» – 1963,
«Від щирого серця» – 1980,
«Як комар морякував».
Писав вірші для дітей та оповіді про сучасників його, кобзарів-бандуристів. Автор поетичних збірок гумору і сатири «Ой жаль, жаль» −1963, «Справжня посада» – 1964, «Коза на шлагбаумі», «Вагомі аргументи» – 1971, «Ось у чому річ!» – 1972, «Клумба й Тумба» – 1975, «Карапет під бубон» – 1977, «Невдале залицяння» – 1978, “Через фірму, через «Диво» – 1982.
Видано його прозові твори гумору і сатири «Агент № 796456» – 1967,
«Заочний жених» – 1976,
«А все через неї…» – 1979,
«Жовті черевики» – 1982.
Написав
роман «На білому коні» – 1979;
видано книгу повістей та оповідань «Березневе моє свято» – 1983;
біографічний нарис «О. Білаш» – 1969;
поетичні збірки для дітей «Хлопчик Лі Чень і Вовк» – 1963,
«Цілюща вода» – 1964,
«Грім – вірний друг» – 1979,
«Каліфи на годину» – 1984.
Джерела
Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.
Витоки
Немирович
Бровари – моє місто
Джерела
https://uk.wikipedia.org/wiki/Немирович_Іван_Олексійович
https://pilipyurik.com/maistry-humoru/440-2011-06-20-06-01-24
ПОПУЛЯРНІСТЬ
Випадок під час літературної зустрічі
Сцена. За столом, зі мною поруч,
Клубний працівник – худкер чи зав.
– Як вас? – нахиливсь він.
– Немирович.
– О, відоме прізвище! – сказав.
І затим, підвівшись,
Гордовито
Повернув до залу свій анфас:
– Друзі, привітаймо,
Знаменитий
Немирович-Данченко у нас!
– Немирович-Данченко? О Боже! –
Скочив я, аж рвуся наперед.–
Та його в живих нема давно вже!
То був режисер, а я – поет!
Звуть мене Іваном! Ну й химера!..
І прорік він, «виправивши» стан:
– Друзі, в нас поет. Син режисера –
Немирович-Данченко Іван.
Привітаймо ж! – крикнув заповзято
Й першим заходивсь аплодувати.
КОМУ ВИГІДНІШЕ…
– Щоб покинув ти курити,
Жінка гнівно блима, –
Знаєш, скільки б накупити
Усього могли ми?
Чоловік зробив затяжку
Й каже: – Знаю, люба:
Я б собі купив підтяжки,
А ти собі – шубу.
Коментарі закриті.