Охрімович Андрій Олександрович (нар. 22 квітня 1957, Дубно, Рівненська область – 2 листопада 2022) – український журналіст, телеведучий, поет.
Життєпис
Народився 22 квітня 1957 року в м. Дубно (Рівненська область, нині Україна).
Закінчив Київський Університет їм. Т.Шевченка, спеціальність – журналістика.
Працював у друкованих ЗМІ: «Голос України», «Дзеркало тижня», багатотиражка «Київський політехнік», журнали «Ранок», «Всесвіт», тощо.
З 1990-х – на радіо «Свобода», створив ряд авторських проектів:
– аналітична програма політико-культурологічного характеру «Альтернатива»,
– літературна програма «Каламар»,
– «Інтернет майдан» – аналіз всесвітнього павутиння,
– «Поштова скринька» – вихід на соціальні теми через листи слухачів.
З 2004 року на Першому Національному. Один із засновників, згодом автором, ведучий історичного проекту «Далі буде…». Після закриття проекту новим керівництвом Першого, запропонував П’ятому каналу авторський просвітній проект «Машина часу». З 2010-го року – автор, ведучий цієї програми.
Чому 5-й? Відчуття солідарності з каналом з’явилося ще під час Помаранчевих подій. Спостерігаючи за блискучою роботою журналістів, часто ловив себе на думці, що було б непогано пристати до цієї команди. Бажання, як відомо, мають тенденцію збуватись.
Творчість… локалізована естетичним кордоном НМ- та ПМ-дискурсів, тяжіє до символічно-концептуального конструктивізму. Поезії гранично насичені інтелектуалізованими образами і знаками культурного метаґештальту кінця ХХ ст. У художньому методі Охрімовича відчутні впливи поезії “шістдесятників” та (інтонаційно) Й. Бродського.
Влітку 2014 року Андрій Охрімович потрапив до лікарні – під час робочої поїздки до Львова у нього стався приступ інсульту, після чого Андрій тривалий час хворів.
Помер 2 листопада 2022 року.
Автор поезії
Охрімович Андрій Олександрович. Замкнутий простір: Поезії / Опанас Заливаха (художн.). – Л. : Кальварія, 2002. – 148с. : іл.
Відзнаки та нагороди
Відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).
Відзнака «Холодний Яр» – посвідчення за номером 120 Черкаської ОДА.
Примітки
Володимир Єшкілєв. Охрімович Андрій.
Телеведучий Охрімович отримав відзнаку «Холодний Яр» за популяризацію історіїю «День» 5 лютого, 2016.
Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «25 років незалежності України»».
Автор і телеведучий програми «Машини часу» на 5-у каналі Андрій Охрімович отримав відзнаку «Холодний Яр».
Маріанна Крамар
Пішов журналіст Андрій Охрімович. Захоплювалася його передачами. Він давно хворів. Колись збирали гроші на його лікування, вклала копієчку. Може то лікування подарувало пану Андрію років 5 життя. Світлого шляху вам там….
Пише Світлана Петрова:
Не стало класика, останнього з могікан.
Працював на 5-му каналі, вів програму «Машина часу» – небанальний погляд на визвольні змагання та історичних постатей. Добував на світло маловідоме з життя тих, про кого нерідко вперше на загал чули саме від нього. Бо таким уже був Охрім – без пафосу, класик вітчизняної журналістики, останній з її могікан. Різних фахових відзнак – не злічити. Втім, найціннішу, як вирок, присудив собі сам, їй залишався вірним завжди – принциповість, аж до категоричності. А служив тільки Його Величності фактажу, альфі й омезі жанру щоденного письменства. Що ненаситно вимогливого, наскільки й невдячного, те знав достеменно.
Зірка радіо «Свобода» і саме тих, зоряних його часів. Це вже давно не про теперішні. Профі, old school. Колись розповідала його колишня дружина Уляна Глібчук: на студії української служби в Празі мав читати випуск міжнародних новин, а випусковий редактор, чи хто там був відповідальний, просто заникав потрібний текст. Нема, порожньо на столі, за секунди до ефіру. Що робити?! Охрім кинувся до сусідньої кімнати, там розташувався російський відділ, схопив аркуш з новинами і тут же, без жодних приготувань, одразу ж виклав своїй аудиторії – але українською. Ніхто й не здогадався, якого напруження перед мікрофоном той експромт коштував. Бо звучав звично упевнено – хтось колись чув Охріма інакшим?
Іронічний, нерідко саркастичний, філософ по життю, ерудит. На жаль, не всі знали Охрімовича-поета, чиї вірші порівнювали з Бодлеровими. Автор збірки «Замкнутий простір».
Назва раптом здобула гіркий символізм останніх 8-ми років його життя, післяінсультних, напад стався в 2014-му. Андрій довго намагався вирватися із закритого хворобою терену, повернути собі можливість голосу, повноцінного. Недуга виявилася сильнішою.
Цитувати його можна багато. Знайшла колонку Охрімовича в газеті «День», нижче – уривок з есея «Шляху додому», про М.Хвильового: «Простий і лаконічний заклик Хвильового досі не дістав повноцінного відгуку.
«Геть від Москви…» – це зрозуміло, але куди? Географічно ми апріорі в Європі, духовно, якщо глибоко копнути, теж там, історично, поза всяким сумнівом; Ярославна, Мазепа, Орлик… інші імпозантні постаті… Отже, куди? Відповідь визріла ще в першій половині цього кривавого століття,в часи збройних змагань УПА: до себе, до свого коріння, до відчуття власної ідентичності та самоповаги. Тільки із цього стовбура можуть розростись гілки баобаба політичних, економічних та культурних пріоритетів новітньої української політики. «Подалі від Москви?» Звичайно, але до себе. Шлях до Європи – це, передусім, шлях додому».
Написано це знаєте, коли? Ще в 1998-му. І це Охрімовичу належить фраза, якій судилося стати афористичною і оберегом: “Тримайте порох сухим”.
Світла тобі пам’ять, Андрію.@Lyudmila Pustelnyk@ https://www.globalvillagehome.net/…/%D0%BF%D0%BE%D0%BC…
Джерела
https://www.wiki.uk-ua.nina.az/Охрімович_Андрій_Олександрович.html
https://www.facebook.com/krammari
Коментарі закриті.