Рахманін Сергій Іванович

Рахманін Сергій Іванович (*17 квітня 1969, Харків) – народний депутат України IX скликання, фізична особа-підприємець, який фактично працював заступником головного редактора газети «Дзеркало тижня»; член Всеукраїнської комісії з журналістської етики з вересня 2001 року; автор і ведучий програми «Гра У Класику» на проросійському телеканалі ZIK, телеведучий на Першому національному телеканалі.

Біографія

Народився 17 квітня 1969 року в Харкові. У 1983–1987 роках працював позаштатним кореспондентом київської газети «Молода гвардія», у 1989–1990 – її постійним позаштатним кореспондентом, у 1991–1992 роках – її кореспондентом.

У 1986 році вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка, який закінчив у 1993 році. Служив в армії.

У 1992 році був кореспондентом журналу «Ранок». З 1992 до 1998 року працював репортером, кореспондентом, спецкором, заступником редактора редакції політики, редактором редакції політики, заступником головного редактора газети «Київські відомості».

З жовтня 1998 року – редактор відділу політики газети «Дзеркало тижня».

З 12.10.2001 по 27.06.2019 був фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності – індивідуальна мистецька діяльність (Код КВЕД 90.03).

У 2001 році виступив співзасновником громадської організації «Хартія-4». У 2002–2003 роках був членом журналістського страйкому.

Автор книги «Руки, качающие колыбель демократии» (2002), сценарію документального фільму «Незалежність. Український варіант» (2003).

У липні 2012 року після прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики» оголосив голодування. Під час сутичок біля Українського дому в нього стався серцевий напад.

Із червня 2014 року веде на телеканалі ZIK програму «Гра У Класику».

04.08.2014 разом зі Святославом Вакарчуком та іншими став співзасновником Громадської організації «Люди Майбутнього».

Був помічником на громадських засадах у народних депутатів України: Мусіяка Віктора Лаврентійовича та Філенка Володимира Пилиповича.

Кандидат у народні депутати від партії «Голос» на парламентських виборах 2019 року, № 8 у списку.

Голова депутатської фракції партії «Голос». Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Родина

Дружина Кіра Юріївна Івашова, дві дочки: Варвара (1996) та Юстина (2005)

Нагороди

Лауреат Всеукраїнського фестивалю журналістики (1997).

Переможець загальнонаціональної програми «Людина року – 99» в номінації «Журналіст року».

Переможець Всеукраїнського фестивалю журналістики (1999).

Лауреат програм «Людина року – 97», «Людина року – 2001».

Переможець конкурсу «Журналістська думка» (2001), лауреат конкурсу «Журналістська думка» (2002).

Лауреат першого загальноукраїнського конкурсу політичної сатири «Золота ратиця» (2002).

Лауреат премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» (2004).

Лауреат премії Телетріумф в номінації «Дебют» (2008).

Примітки

Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2019-08-29.

Безкоштовний запит | МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. usr.minjust.gov.ua. Процитовано 2019-08-30.

Під Українським домом у голодуючого журналіста стався серцевий напад, УНІАН (4 липня 2012)

Гра У Класику” на ZIKу – політичний ребус від Сергія Рахманіна

Відкритий реєстр юридичних осіб, без капчі та реєстрації. Відкритий реєстр юридичних осіб (en). Процитовано 2019-08-30.

Посіпаки: Мусіяка Віктор Лаврентійович, помічники народного депутата України. posipaky.info. Процитовано 2019-08-30.

Журналіст Сергій Рахманін приєднався до партії Вакарчука Громадське телебачення (8 червня 2019)

Разумков назвав прізвища голів фракцій Depo.ua (29 серпня 2019)

Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)

Посилання

Рахманін: «А на мене дивиться снайпер через оптичний приціл», Телекритика (3 липня 2008)

Цитати

Є реальні подвиги. І реальні герої. Проте країна, на жаль, не чула про багатьох із них. Зате вона напам’ять вивчила імена персонажів, розкручених телевізором і соцмережами. Хоча підозрюю, що не всі з них герої.

Ми пройшли Майдан, і нам знайоме це разюче відчуття, коли «по телевізору» все здавалося страшнішим, ніж наживо. Коли ти підживлювався силою від людей, що оточували тебе. Впевнених у власних силах, переконаних у власній правоті. Які вірили в те, що робили. Які робили те, що вважали єдино правильним. Вони не озиралися на тих, хто ховався за їхніми спинами, і дивилися в очі тим, хто цілився їм у груди.

Ми видушуємо з себе накопичене десятиліттями, а то й століттями рабство по краплі. У нас менше рабства з кожною пролитою краплею крові.

Джерела

https://uk.wikiquote.org/wiki/Рахманін_Сергій_Іванович

Обличчя каналу /Сергій Рахманін на Сайті Першого національного ТК/

https://web.archive.org/web/20101210222753/http:/dusia.telekritika.ua/Prihozhaia/11149

Коментарі закриті.