Ситник Анатолій Андрійович – український журналіст, краєзнавець, громадський діяч. Заслужений журналіст України (1993), Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996).
Біографія
Народився 9 лютого 1946 року в місті Києві. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1970).
Від 1961 – гуртківець, у 1964–1969 – керівник туристсько-краєзнавчих гуртків будинку піонерів Жовтневого району м. Києва та Київської міської дитячої туристсько-екскурсійної станції.
1969–1990 – співпрацівник правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (методист, консультант, редактор, учений секретар секції пропаганди пам’яток засобами масової інформації).
1990 – січень 2011 – співпрацівник (до 1996), член Президії, відповідальний секретар правління Всеукраїнської (від 2008 – Національної) спілки краєзнавців.
1992–2010 – член редакційної колегії (відповідальний секретар, заступник головного редактора, у 2002-04 – перший заступник головного редактора) журналу «Краєзнавство».
Працював також у кількох друкованих ЗМІ. Зокрема, у 1996–2003 рр. відповідальний секретар тижневика «Закон і Бізнес», у 2003–2006 – літредактор газети «Київські Відомості», у 2007–2008 – «Газети 24».
У 2008–2010 рр. – радний видавничої ради Газетно-журнального (нині – Національного) видавництва Міністерства культури України.
Громадська діяльність
- Член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (від 1970).
Упродовж 1969–1990 рр. опікувався діяльністю громадських секцій, покликаних популяризувати пам’ятки в друкованих й електронних засобах масової інформації, у професійному та аматорському кіно.
- Член Національної спілки краєзнавців України (від 1990) та її правління від 1991 року.
Долучився до подвижницького гурту фундаторів Всеукраїнської спілки краєзнавців; особисто сприяв відродженню репресованого тоталітарним комуністичним режимом журналу «Краєзнавство».
Творчість
Як автор, упорядник, член редколегій підготував до виходу в світ зо два десятки книжкових видань, зокрема входив до складу авторського колективу всіх шести томів «Юридичної енциклопедії», збірників «Репресоване краєзнавство», «Що ми залишимо нащадкам?» та ін. У його перекладі українці змогли вперше прочитати рідною мовою філософські твори Франсуа Моріака «У що я вірю» і Жака Дерріда «Позиції».
Друкувався на сторінках понад 60 газет і журналів, зокрема часопису «Пам’ятки України: історія та культура». Упродовж тривалого часу був членом редакційних колегій і постійним автором ефірних випусків радіожурналу «Пам’ятники України» і тележурналу «Скарби народу».
Відзнаки
- Заслужений журналіст України (1993).
- Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2003).
- Почесна грамота Міністерства культури і туризму України (2008).
- Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996).
Джерела
- Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття (Досвід, проблеми, перспективи). – К. – 2000. – С. 167. Оцінка діяльності А.Ситника в краєзнавчому русі.
- Бажан О. Ситник Анатолій Андрійович / Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. – К. – Кам’янець-Подільський, 2003. – С. 204–205.
- Акуленко В. Відлуння пам’яті: Назад у майбутнє. – К., 2008, – С.258-260, 268, 270, світлини – 258, 309, 311. Містить спомини про спільну роботу з А.Ситником у правлінні Українського т-ва охорони пам’яток історії та культури.
- Шевченко Ф. На варті народних святинь // З любов’ю до України. – К. – 1995. – С.49. Згадка про багаторічну роботу А.Ситника в правлінні Укр. т-ва охорони пам’яток історії та культури.
Коментарі закриті.