Смолінський Микола Сергійович – Віртуальний музей Інституту журналістики

Смолінський Микола Сергійович (* 18 жовтня 1953, с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області – † 2 травня 2005, м. Чернівці, похований в Лукачанах) – журналіст, Заслужений журналіст України.

Біографія

Після закінчення сільської восьмирічної школи в Лукачанах, з 1968 по 1972 рік навчався в Чернівецькому будівельному технікумі.

Як показали наступні події, ці чотири роки позволили Миколі Смолінському визначитись з своїми професійними уподобаннями. І серед них не було професії будівельника: він поступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і йде працювати редактором радіо Чернівецького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню.

В 1974–1976 роках була перерва в його навчанні і роботі: він відбував загальнообовязкову службу в армії.

Закінчивши службу, продовжує вчитися (закінчив в 1980-му) і працювати – вже старшим редактором Чернівецького обласного радіо.

З 1983 він – спецкореспондент Українського республіканського радіо по Чернівецькій області, а потім, до кінця свого короткого життя (помер 2 травня 2005 року), власний кореспондент Національної радіокомпанії України.

«Це був воістину золотий голос краю»^[1]( Севернюк Т. А.).

Про нього написана книга: «Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський»^[2]

Вийшли його репортажі, інтерв’ю, замальовки: «До мами в гості восени», 2006, спогади сучасників: «Обірвана струна ще гаряча», 2006.

Похований в Лукачанах.