Чиж Іван Сергійович – Віртуальний музей Інституту журналістики

Чиж Іван Сергійович (1 травня 1952, Пишки, Старосинявський район, Хмельницька область) – український політик. Голова Ради партії “Всеукраїнське об’єднання лівих «Справедливість» (квітень 2000 – липень 2008). Почесний голова партії «Об’єднані ліві і селяни» (з грудня 2011).

Освіта та кар’єра

Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики, журналіст; юридичний факультет, правознавець; Російська академія управління; фахівець в галузі державного управління.

З 1969 – механізатор колгоспу.
1970–1972 – служба в армії.
Працював секретарем виконкому Цимбалівської сільради Старосинявського району.
З 1975 – працював у редакціях старосинявської районної газети «Колос» і хмельницької обласної газети «Радянське Поділля».
1985–1994 – інструктор, завідувач відділу зв’язків з радами, політичними і громадськими організаціями Хмельницького обкому КПУ; завідувач відділу розвитку соціально-культурної сфери Хмельницького облвиконкому; завідувач відділу розвитку соціально-культурної сфери Хмельницької облдержадміністрації.
12 лютого 2003 – 12 вересня 2006 – Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Летичівський виборчий округ № 414, Хмельницька область, висунутий виборцями. Заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 190, Хмельницька область. Голова Комітету з питань свободи слова та інформації (07.1998-02.2000).

Під час виборів до парламенту 2002 року був кандидатом в народні депутати України, виборчий округ № 190, Хмельницька область, висунутий Партією “Всеукраїнське об’єднання лівих «Справедливість». Набравши 13,83% голосів виборців, посів третє місце серед 11 претендентів.

Під час виборів до парламенту 2006 року був кандидатом в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 20 в списку. До Верховної Ради Народний блок Литвина не потрапив, набравши 2,44% із необхідних 3-х відсотків.

Дійсний член Міжнародної слов’янської академії наук.

Член Національної спілки журналістів України.

Секретар Політради Соціалістичної партія України (жовтень 1994 – листопад 1999).

Відіграв помітну роль у створенні й прийнятті Конституції України, автор понад 20 поправок до проекту Конституції, які увійшли до її основного тексту. Ініціював розроблення і прийняття Верховною Радою низки важливих законів, інших документів. Як заступник голови Комітету з питань соціальної політики та праці став автором і співавтором понад 25 законів соціального спрямування.

Тричі обирався головою підкомітету з проблем демографії Комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з питань міграції, біженців та демографії.

Засновник і голова Благодійного фонду «Справедливість» імені Устима Кармалюка.

Автор книги «Україна в Раді Європи» (2001).

Автор (співавтор) численних Законів України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про межу малозабеченості», «Про захист суспільної моралі» та інших.

Захоплюється літературою.

Одружений. Разом з дружиною Валентиною Володимирівною виховав двох доньок.