Ярмиш Юрій Феодосійович (25 травня 1935, Кам’янське – 23 жовтня 2013) – український письменник, майстер авторської казки. Професор кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук.
Життєпис
Народився в сім’ї вчителів. За особистими спогадами, частим гостем родини Ярмишів був академік Дмитро Яворницький, розповіді якого справили вплив на формування світогляду майбутнього письменника.
Навчався в середній школі № 4 міста Дрогобич; середню освіту закінчив у місті Нікополь. У 1953 вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. 1958 року після закінчення університету почав працювати у Кримському державному видавництві в Сімферополі. З 1963 року – головний редактор журналу «Піонерія». З 1974 по 1988 рік – головний редактор журналу Спілки письменників України «Радуга».
Творчий доробок
Перша збірка казок («Вітрисько») вийшла 1960 року.
У 1963 році Юрія Ярмиша прийняли до Спілки письменників України.
Доробок письменника налічує понад 60 книжок казок, притч, байок, серед яких: «Чудесні моря», «Казка стукає у двері», «Живі малюнки», «Маленькі казки», «Чарівні струмки», «Цікавий промінець», «Лебедина казка», «Капітанова », «Золотий кораблик», «Два майстри», «Чарівними стежками», «Весела мандрівка», «Живі малюнки», «Великий мисливець», «Чарівні ліки», «Лісові балакуни», «Їжачок і Соловейко», «Солодкий Марципан» та інші.
Книжки письменника перекладено п’ятнадцятьма мовами, зокрема англійською, болгарською, німецькою, французькою, іспанською.
Нагороди та відзнаки
Літературна творчість Юрія Ярмиша відзначена багатьма літературними преміями: премією журналу «Перець» (1970), медаллю А. С. Макаренка (1972), республіканською літературною премією імені М. Островського (1974, за книжки «Золотий кораблик», «Сонечко», «Вовчі окуляри»), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1985), літературною премією ім. Ю. Яновського (2001, за цикл новел-фантазій), премією Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2006).
Юрій Ярмиш також працював дослідником-літературознавцем у галузі вивчення казки як літературного жанру та в галузі дослідження дитячої літератури. Був членом Міжнародного товариства дослідників літератури для дітей та юнацтва.
Висловлювання про Юрія Ярмиша
Павло Тичина
“… СЬОГОДНІ Я ВЧУСЯ У ЮРІЯ ЯРМИША”
[З виступу поета, Голови Верховної Ради Павла Григоровича Тичини про українську літературу для дітей на засіданні Комісії з питань культури Верховної Ради України. Червень 1965 року].
Оксана Іваненко
“Вірю у Ваш талант. Передаю Вам естафету казок”.
30 грудня 1966 року
Валентин Бичко
З ПЕРЕДМОВИ ДО КНИГИ КАЗОК ЮРІЯ ЯРМИША “ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО” (1985)
Казку може творити лише той, хто багатий на думку, багатий на мрії, на любов до людей, до правди, до світла. Юрій Ярмиш такий. Я свідчу.
Дмитро Білоус
ЮРІЄВІ ЯРМИШУ
Всі ми звикли в житті гідну зміну ростити,
Та дивуємось часом: невже ж бо це так,
Що відомий казкар і професор маститий –
це той самий Юрко, січеславний хлопчак?
Часом зміни життєві до казки дотичні,
То нехай же зозуля сто літ накує,
Будуть успіхи й далі в житті фантастичні
І все мрійно-казкове явою стає.
25 травня 1995, м. Київ
Родинні зв’язки
Чоловік мистецтвознавця Тетяни Кара-Васильєвої, батько економіста-міжнародника Андрія Ярмиша.
Примітки
Помер Юрій Ярмиш. Прощання – 23 жовтня о 12.00 // [[Телекритика]], 23 жовтня 2013. Архів оригіналу за 2016-06-24. Процитовано 2015-01-13.
Посилання
http://www.chl.kiev.ua/Bibliograf/Yarmjsh/02.htm
Книги Юрія Ярмиша на Читанці
Юрій Ярмиш. Лебедина казка. Київ, Веселка, 1966.
Читати казки Юрія Ярмиша // Українські літературні казки
Юрій Ярмиш. Чия шапочка? Книжка-планшетка Київ, Веселка, 1987.
Джерела
https://uk.wikipedia.org/wiki/Ярмиш_Юрій_Феодосійович
Наукові читання Інституту журналістики. Вип. 3. Присвячені 70-літтю від дня народження Ю. Ф. ЯРМИША. 25 травня 2005 р. / Упорядк. І. М. Забіяки; За ред. проф. В. В. Різуна. К., 2005. 52 с.
Коментарі закриті.