ФЕДЧЕНКО Павло Максимович (12.07.1920, с Носачеве Ротмістрівського р-ну Київської обл.– 13.06.2002, м. Київ).
Доктор філологічних наук, професор.
Народився у селянській родині. Після закінчення середньої школу (1937) навчався на російському відділенні філологічного факультету КДУ (1937–41). До війни закінчив 4 курси. З перших днів ВВВ стає бійцем загону боротьби із шпигунством та диверсіями, по збиранню урожаю у прифронтовій смузі, будівництву оборонних споруд (1941), рахівником колгоспу “Победа” в с. Осинівка Алма-Атинської обл. (1941–42), рядовим-кулеметником (1942–43), секретарем комсомольської організації 49 Стрілецького полку прикордонних військ МДБ Хабаровського округу (1942–43); старшина підрозділу і комсорг гарнізону 56-го Червонопрапорного прикордонного загону МДБ в м. Благовєщенську (1943–46). Після демобілізації поновлює навчання в КДУ (1946–47), обирається секретарем Сталінського РК ЛКСМУ в м. Києві (1947), працює заступником завідувача відділу пропаганди і агітації Київського міськкому ЛКСМУ (1947–48), секретарем міськкому ЛКСМУ з пропаганди та агітації (1948–50).
В університеті з 1950. Аспірант відділення журналістики філологічного факультету КДУ (1950–52), старший лаборант кафедри теорії і практики радянської преси (1951–52), викладач кафедри теорії і практики радянської перси (1952–56), в. о. завідувача (1954–56), завідувач кафедри історії журналістики (1959–68), декан філологічного факультету (1961–67), завідувач відділу культури ЦК КПУ (1968–73), старший науковий співробітник, завідувач сектору, провідний спеціаліст Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (1973–2002), професор кафедри історії літератури і журналістики (1974–88) на умовах штатного сумісництва. Звільнений 1.07.1988.
Захистив кандидатську дисертацію “Литературно-художественная периодика УССР в борьбе за коммунистическую партийность литературы”(1954), докторську “Журналистика на Украине первой половины ХІХ столетия” (1968).
Читав курси і спецкурси: “Історія дожовтневої української журналістики”, “Публіцистична майстерність Івана Франка і Лесі Українки”, “Пропаганда наукового соціалізму в українській прогресивній журналістиці”, “Публіцистика Т. Г. Шевченка”, “Виникнення періодичної преси у різних народів”.
Виконував громадські доручення: був відповідальним секретарем, редактором багатотиражної газети “За радянські кадри”, депутатом ВР УРСР.
Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, медалями “За перемогу над Німеччиною”, “За перемогу над Японією”, “За доблесну працю”, “За оборону Києва”, “За доблесть і відвагу”, “20 років перемоги”, “30 років перемоги”, Почесними Грамотами ВР УРСР і Грузинської РСР, 5 Почесними Грамотами ЦК ВЛКСМ, ЦК ЛКСМУ і Київського ОК ЛКСМУ, Міністерства вищої освіти.
Праці: Початки журналістики в Харкові (К., 1957); Матеріали з історії української журналістики / перша пол. ХІХ ст., вип. І (К., 1959); Початок журналістики в Києві (К., 1959); Публіцистика Лесі Українки (К., 1962); Історія виникнення періодичної преси у різних народів світу (К., 1963); Так починалось (з історії української преси). (К., 1964); Українські альманахи 20–40 років ХІХ ст. (К., 1967).
Літ. Суярко О.О. Из истории печати / Рец. на кн. Федченка П.М. Преса та її попередники // Прапор. – 1970. – № 6; Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1988, спр. 101-ППС; https://uk.wikipedia.org/wiki/ Федченко_Павло_Максимович
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.