ЧЕЧЕЛЬ Наталія Петрівна (6.04.1957, м. Київ – 22.01.2009, м. Київ. Похована на Байковому кладовищі).
Доктор філософських наук, кандидат мистецтвознавства, доцент, культуролог, театрознавець, драматург.
Закінчила театрознавчий факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (нині – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого) (1980), аспірантуру Всесоюзного інституту мистецтвознавства (ВНИИ мистецтвознавства Міністерства культури СРСР та АН СРСР) (нині – Державний інститут мистецтвознавства) (Москва) (1986), докторантуру філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004).
Працювала завідуючою лабораторії кафедри режисури (1980–83); викладачем (1986–91); старшим викладачем (1991–95); доцентом (1995–98) кафедри театрознаства Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (нині – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Науковець Гарріманівського інституту Колумбійського університету (1998–2000).
В університеті з 2000. Доцент кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики (2004–06); професор кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики (з 2006).
Захистила кандидатську дисертацію “Західна класика на українській сцені 1920 – 30-х років: проблема трагедійної вистави” (1987), докторську “Дискурс стилю в ретроспективі української видовищної і драматичної культури” (2005).
Досліджувала проблеми постмодерної журналістики.
Викладала курси “Культурна проблематика ЗМІ”, “Риторика”, “Історія світового мистецтва”, “Основи акторської майстерності”, “Основи драматургії”, “Практика теледраматургії”, “Журналістський фах”, “Журналістська майстерність”, “Тележурналістика”, “Ведучий телепрограм”, спецкурс “Телерадіотеатр”.
Автор 2 монографій та близько 100 наукових статей українською, російською, англійською, французькою, німецькою та іспанською мовами, які опубліковані в Україні, Росії, США, Канаді, Італії, Німеччині, Мексиці.
Була член Спілки театральних діячів України (з 1990); Республіканської асоціації українознавців (з 1992); член-кореспондент комітету з освіти МІТ (Міжнародного інституту театру, 1993–1995); лауреат грантів “Міжнародного фонду Відродження” (1993, 1994) та конкурсних стипендій на наукові студії до США: IREX (Університет Тафтс, Бостон, 1994) та Фулбрайт (Колумбійський університет, Нью-Йорк, 1998–2000).
Нагороджена Почесними грамотами Державного комітету телебачення і радіомовлення України (2006) та Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2006).
Праці: “Українське театральне відродження” (К., 1993); “Повертаючи стиль” (К., 2004); “Who’s Who in Contemporary World Theatre” (edited by Dr. Daniel Meyer-Dinkgrafe) (London: Routledge, 2000, 2002) (співавтор міжнародної енциклопедії сучасного театру); Співавтор електронної мультимедійної енциклопедії з історії української літератури – розділ міждисциплінарних та міжкультурних зв’язків (Навчально-методичний проект КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006–2009).
Літ.: Julie-Anne Franko, Yale University, School of Drama. Ukrains’ke Teatral’ne Vidrodzhennia. – Harvard Ukrainian Studies. Vol. XVIII. N. 3–4 (1994); Irena R. Makaryk, University of Ottawa. Rediscovering a Canon: The Ukrainian Theatrical Renaissance. – Slavic and East European Journal. Vol. 40. N. 3 (1996): p. 547–550; Бойчук Б., Волицька І., Горбачов Д., Грабович Г., Кебузинська Х., Скуратівський В., Черкашина М. Естетична поліфонія українського театру (До історії українського театрального авангарду) // Кіно-театр. – К., 1997. – №1; Мойсеєнкова Я. Український театр європейського масштабу // Вечірній Київ. – К., 1994. – 23 квітня; Підлужна А. Новини української драматургії // Говорить і показує Україна. – Київ, 1997. – 29 травня; Голік О., Глушкова Т., Карась М. На зустріч студентові // Освіта. – К., 2006. – 27 листопада.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.