МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна (3.12.1944, м. Прилуки Чернігівської обл.).
Доктор політичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
Закінчила філологічний (1968). Здобула другу вищу освіту у КНУ (1991–92). Працювала викладачем Київського вищого військово-морського політичного училища (1968–72), редактором-референтом відділу преси та інформації Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном “Україна”, дослідником політичної, культурно-освітньої та інформаційної діяльності української діаспори у Північній та Латинській Америці, Європі та Австралії (1972–75).
В університеті з 1975. Асистент, старший викладач, доцент кафедри стилістики факультету журналістики КДУ (1975–94); доцент кафедри міжнародної інформації, завідувач, професор кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин (з 1994).
Захистила кандидатську дисертацію на тему: “Функціонування описових зворотів перифрастичного типу у сучасній українській пресі” (1984), докторську дисертацію “Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи” (2002).
Займається міжнародними інформаційними відносинами, РR в міжнародних відносинах, стилістикою, публіцистикою, ономастикою. Науковий керівник дисертаційних робіт аспірантів, здобувачів та дипломних робіт магістрів. Член-кореспондент Міжнародної кадрової академії при ЮНЕСКО, член Національної Спілки журналістів України, член Товариства зовнішньої політики України. Як помічник-консультант народного депутата Верховної ради України брала участь у розробці наукової тематики з проблем інформаційного законодавства. Заступник голови спеціалізованої ради з присвоєння вчених звань в Інституті журналістики КНУ. Веде благодійницьку діяльність з допомоги спеціалізованому Прилуцькому обласному будинку дитини “Надія” та сприяє відродженню духовних святинь України.
Нагороджена медалями “В пам’ять 1500-річчя Києва” 1982, “Ветеран праці” 1989, Почесною відзнакою Київського міського голови “Знак пошани” 2003, Почесними грамотами МЗС України 2002, 2003, Почесними грамотами Національної Комісії України у справах ЮНЕСКО 2000, 20004, Почесною грамотою за особливо видатні заслуги перед Київським національним університетом 2004, Орденом Христа Спасителя УПЦ КП 2004, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України 2004, Почесною грамотою Національної спілки журналістів України 2004.
Автор і співавтор понад 350 наукових праць.
Праці: Сучасна українська мова: Підручник (К., 1991, 1994, 1997, 2002, 2005, 2008); Перифрастична синонімія в українській пресі: Монографія (К., 2000); Європейська інформаційна політика: Монографія (К., 2000); Інформаційне суспільство: політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО: Монографія (К., 2001); Міжнародні інформаційні відносини: Монографія (К., 2002); Ономастичні традиції XX ст.: Монографія (К., 2003); Аналітика. Експертиза. Прогнозування: Монографія (у співавторстві) (К., 2003); Інформаційна безпека: контрманіпулятивні стратегії: Монографія (у співавторстві) (К., 2006), Українська дипломатична енциклопедія (К., 2004); Інформаційна політика України: європейський контекст: Монографія (у співавторстві) (К., 2007); Європейські комунікації: Монографія (у співавторстві) – К., 2007); Інноваційний потенціал України в міжнародних відносинах (К,. 2014) (співавт.); Зовнішня та безпекова політика США: аналітичні дослідження (К., 2016) (співавт.); Комунікативні тренди міжнародних відносин (К., 2016 (співавт.).
Літ.: http//www.iir.kiev.ua, Хто є хто на Чернігівщині. Видатні земляки. – К., 2004. – С. 141, Собори наших душ. – К.: Видавнича група “Сучасність”, 2006. – С. 404-405, Наука в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на зламі тисячоліть. – К.: КНУ, 2002. – С. 117-122, 500 персоналій і організацій Міжнародної кадрової академії при ЮНЕСКО. – К.: Міжнародна кадрова академія, 2004. – С. 106-107, Висока місія. – К.: Правда Ярославичів, 1999. – С. 84-86, Інститут міжнародних відносин. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 114-117.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.