(8.03.1909, м. Київ – ?).
Кандидат історичних наук, доцент.
Навчався в трудовій школі м. Кіровограда (1919–26), вечірньому робітничому університеті (1928–29), вечірній радпартшколі (1929–31), робфаці при педуніверситеті (1931–34), на вечірньому відділенні учительського інституту (1939–41), заочно в Херсонському педінституті (1938–50), заочно на журфаці КДУ (1954–57).
В журналістиці з 1924 р. Пройшов шлях від активного робокора до завідувача відділом республіканської газети “Правда Україна”.
В університеті з 1957. В. о. доцента, доцент кафедри теорії і практики радянської преси (журналістики) (1957–65, 1965–72) факультету журналістики, в. о. доцента науково-методичного кабінету (1965).
Читав курс “Організація роботи редакції газети”, спецкурси “Основи теорії і практики радянського телебачення”, “Основи організації роботи редакції районної газети”, “Творче лице газети”, “Основи марксистсько-ленінської соціології, форми і методи конкретних соціологічних досліджень у пресі”
Захистив дисертацію “Дальший розвиток ленінського принципу масовості преси в період розгорнутого будівництва соціалізму в СРСР” (на матеріалах місцевої преси України) (1963).
Займався організацією шкіл робсількорів у районах та містах України; виконував обов’язки заступника редактора університетської багатотиражної газети “За радянські кадри”; читав лекції, вів семінарські заняття у школі робкорів заводу “Арсенал”, був головою профбюро факультету.
Праці: “Телебачення” (К., 1962), “Колективні організатори” (К., 1963), “Ленін і робітничо-селянські кореспонденти (основні етапи історії розвитку робсількорівського руху на Україні. 1894–1907 рр.” (К., 1967), “Поради студентові-заочникові факультету журналістики” (К., 1968), “Ленін і робітничо-селянські кореспонденти (основні етапи історії розвитку робсількорівського руху на Україні. (1907 – лютий 1917 рр.” (1968).
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.