РУБАН Володимир Андрійович (27.05.1912, с. Жовте, П’ятихатинського р-ну Дніпропетровської обл. – 1990, м. Київ. Похований на Байковому кладовищі).
Доктор філологічних наук, професор, журналіст.
Після закінчення семирічки (1927) до 1930 р. навчався у Криворізькій школі. Працював формовником (1930–32), заступником секретаря комітету комсомолу харківського заводу “Серп і молот”. Покликаний до війська, закінчив Кіровоградську школу авіаційних техніків (1934), рік служив в авіації (1935). Навчався на вечірньому відділі філологічного факультету Харківського університету. 1935 р. став студентом 3-го курсу філфаку КДУ. Після його закінчення (1938) залишився в аспірантурі. Через ЦК КП(б)У мобілізований до війська (1939). На відмінно закінчив аспірантуру при кафедрі російського і слов’янського мовознавства КДУ(1938–39). Редактор спецгазети штабу КВО (1938–40). Слухач курсів спецпропаганди політичної розвідки при Воєнно-політичній академії ім. Леніна (Москва) (1940–41). Редактор фронтової спецгазети газети “Солдатская правда” німецькою мовою штаб КВО, Південно-Західного, Сталінградського і Донського фронтів (1941–42). Заступник начальника відділу по роботі серед військ і населення противника Політуправління Воронезького та 1-го Українського фронтів (1942–45). Замісник редактора, редактор газети “Tэглихэ рудшау” (німецькою мовою, орган Радянської військової адміністрації в Германії ) для німецького населення федеративної землі Саксонія (1945–47).
В університеті з 1947. Старший викладач і заступник декана філфаку відділу журналістики (05.1947–1.06.48), доцент (1949), працює в управлінні пропаганди і агітації ЦК КП(б)У завідувач сектору літератури і мистецтва (1948–50), помічник першого секретаря ЦК КП(б)У (1950–53), завідувач кафедри історії журналістики КДУ (1953–59), відправлений у наукове відрядження від Міністерства вищої освіти СРСР в НДР читати лекції на факультеті журналістики Лейбцигського університету (1954–56), завідувач кафедри теорії і практики партійно-радянської преси (з 1.091959, з 29.06.1960, з 18.11.1970), декан факультету журналістики КДУ (1959–65), професор (з 1979). Звільнений 30.06.1989.
Захистив кандидатську дисертацію “О языке и стиле публицистике Л. Леонова” (1948), докторську дисертацію (1968) (диплом – 1970).
Читав курси: “Марксистсько-ленінське вчення про пресу”, “Теорія і практика партійно-радянської преси”, “Історія української партійної радянської преси”.
Член експертної комісії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, член експертної комісії при бібліотеці по відбору літератури за кордон, член правління республіканського відділення агентства преси “Новости”. Нагороджений орденами Вітчизняної війни, “Червоної зірки”, медалями: За оборону Сталінграда, За взяття Берліна, За визволення Праги, За участь у ВВВ, двома урядовими нагородами НДР.
Праці: Становлення української радянської преси (К., 1963); 50 років української радянської преси (К., 1965); І в труді, і в бою… (К., 1967); Журналістика як важлива галузь громадсько-політичної діяльності (К., 1969); Ленінські традиції української радянської перси (К., 1970); Свобода друку і шляхи її здійснення (К., 1970); Формування ленінських традицій української радянської преси (К., 1971); Ленінські принципи партійно-радянської преси (К., 1972).
Літ.: Суярко О. О. Повість полум’яних літ (рец. на монографію “І в труді, і в бою…” // Радянська Україна. – 1967. – 24 жовтня; Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1989, спр. 78-ППС.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.