(21.12.1924, с. Толокунь, Димерського р-ну, Київської обл.–14.05.1998, м. Київ).
Доктор філологічних наук, професор, критик, літературознавець, письменник.
Народився у сім’ї службовця. Закінчив клубне відділення Київського технікуму підготовки культосвітніх працівників (1945–47), працював методистом Київського обласного відділу культури (1947–49), одночасно навчався на вечірньому відділі українського сектору мовно-літературного факультету Київського педагогічного інституту; навчався на стаціонарному відділі Київського педінституту ім. Горького (1949–51), працював викладачем української і російської мови та літератури, логіки і психології Хустської середньої школи № 1 Закарпатської області (1951–52), завучем (1952–53), директором (1953) Драгівської середньої школи Закарпатської обл., викладачем Велико-Половецької середньої школи Київської обл. (1953–55, 1956–57), завучем методичного кабінету при Велико-Половецькому районному відділі народної освіти (1955–56), завучем (1957–60), в. о. директора (1958) Велико-Половецької середньої школи. Аспірант кафедри історії української літератури КДУ (1960–61), редактор редакції критики та літературознавства Державного видавництва художньої літератури (1961–62).
В університеті з 1961. Викладач з погодинною оплатою (1961–62), доцент (1962–64, 1969–71), професор (1971–72, 82–91) кафедри історії української літератури, заступником декана (1965–67, –71), старший науковий співробітник (докторантом) (1967–69) на філологічному факультеті КДУ. Завідувач кафедри історії журналістики факультету журналістики (1.07.1972–31.12.82).
Захистив кандидатську дисертацію “Олесь Гончар як майстер психологічної новели” (1961), докторську “Проблеми художньої майстерності в українській радянській романістиці” (1971).
Досліджував українську літературу ХХ ст., проблеми художньої майстерності, особливості вивчення української літератури в середній школі. Читав курси і спецкурси: “Історія української літератури другої половини ХІХ ст.”, “Історія української літератури кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст.”, “Історія української радянської літератури”, “Літературно-художня критика та бібліографія”, “Майстерність О. Гончара-новеліста”, Художня майстерність М. Стельмаха та О. Гончара”, “Взаємодія, взаємозбагачення літератур народів СРСР”.
Член Національної спілки письменників. Нагороджений багатьма грамотами державних установ.
Праці: Портрет у художньому творі (К., 1965); Вогонь творення (З творчої лабораторії О.Гончара) (К., 1968); Художня майстерність Михайла Стельмаха (К., 1968); Григорій Тютюнник (Майстерність письменника) (К., 1971); Мистецтво композиції і характер (К., 1974); Романи Михайла Стельмаха (К., 1976); Михайло Стельмах (К., 1982); Олесь Гончар – художник слова(К., 1986).
Літ.: Архів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1991, спр. 79-ППС; Письменники радянської України. 1917–1987. Біобібліографічний довідник. – К., 1988; Бурляй Ю. Іванові Семенчуку – 70 // Літературна Україна. – 1995. – 9 лютого.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.