СУЯРКО Олексій (Леонід) Олексійович (21.12.1921, с. Веркіївка (Вертіївка) Ніжинського р-ну Чернігівської обл. – 13.07.1996, м. Київ. Похований на Байковому кладовищі).
Доктор історичних наук, професор.
Навчався на факультеті міжнародних відносин КДУ (1944–49), в аспірантурі при кафедрі історії міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР КДУ (1949–52).
Народився у сім’ї селянина-бідняка. Після закінчення середньої школи (1939) навчався із перервою у зв’язку з мобілізацією до війська в Українському комуністичному інституті журналістики, працював літературним працівником Чернігівської обласної газети “Молодий комунар” (1939–40), служив у війську рядовим (1940–41), працював відповідальним секретарем Чернігівської районної редакції “Червоний прапор” (1941), літературним працівником Красноярської райгазети Саратовської обл. (1941–42), інструктором обкому ВЛКСМ м. Саратова (1942), літературним працівником, редактором “Останніх новин” Українського радіо мм. Саратов – Харків (1942–44), завідувачем відділу редакції газети “Колгоспник України” м. Київ (1944), літературним консультантом журналу “Дніпро” (1944–45), літературним працівником-референтом журналу “Сучасне і майбутнє” (1946–48), завідувачем міжнародним відділом редакції газети “Радянська Україна” (1949–52).
В університеті з 1952. Старший викладач (1952–55), доцент (1955–69), професор (1969–72), завідувач кафедри історії журналістики (1970–72), заступник декана факультету журналістики КДУ(1964–69). Призначався в. о. декана факультету журналістики (1959, 1962). Професор Київського інституту народного господарства ім. Д. С. Коротченка (нині – Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана) (1972–96).
Читав курси і спецкурси “Історія друку”, “Історія партійно-радянської преси”, “В. І. Ленін – редактор і публіцист”, “Ленінська “Искра” і Україна”.
Захистив кандидатську дисертацію “Международное значение образования Союза ССР”(1954), докторську “Рабочая печать Украины в период борьбы за создание большевистской партии” (1969).
Виконував громадські доручення: був членом комісії з інформації Комітету ЮНЕСКО при Раді Міністрів УРСР, членом республіканського правління Агентства преси новин (АПН). Нагороджений медаллю “Партизан Отечественной войны ІІ ст.”. Ветеран ВВВ, учасник бойових дій.
Праці: Зародження робітничої преси в Росії (К., 1959); Журналист должен учиться (К., 1961); Досвітні вогні. Зародження робітничої преси на Україні (К., 1968); На дипломатичному терені (К., 1973); Історія української дожовтневої журналістики (У співавторстві) (К., 1983).
Літ.: Мельничук А. Згадаймо вчителя / Незабутні // Демократична Україна. – 1997. – 16 січня. – С. 3; Ющенко О. З днів юності до старості // Молодь України. – 2002. – 12 листопада. – № 144; Валько Іван. Леонідові Суярко виповнилося б сьогодні 80 // Хрещатик. – 2001. – 21 грудня. – С. 3; Стеценко П. Шляхами творчості / Вітаємо ювіляра // Радянський економіст. – 1981. – 23 грудня. – № 39 (Орган … Інст. нар. госп. ім. Д.С.Коротченка); Колектив к-ри політичної іст, група учнів Л.О.Суярка. Пам’яті Л.О.Суярка // Економіст. – 1996. – № 11–12 (Газета Київ. держ. екон. ун-ту); Цюпа І. Від юнкора – до професора // Демократична Україна. – 2001. – 21 грудня. – № 122.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.