ВЕЛІГУРА Іван Михайлович (7.06.1911, с. Красне, Бахмацького р-ну, Чернігівської обл. – 7.06.1990, м. Київ. Похований на Лісовому кладовищі).
Кандидат історичних наук, доцент.
Закінчив семирічку (1929), навчався у Дніпропетровському педагогічному інституті профосвіти (1931–33), у ВПШ ЦК КПУ (1949–52).
Працював на шахті ім. К. Маркса м. Єнакієво Донецької обл. носієм вугілля (1929–30), клеймовщиком рейок у прокатному цеху металургійного заводу (1930–31). Не закінчивши педінститут, під час набору комсомольців і комуністів добровільно пішов служити у прикордонні війська НКВД (1933–35). Після цього працює літературним працівником партійно-пропагандистського відділу київської газети “Комуніст” (1936–41). Під час Великої вітчизняної війни служив у політичних і внутрішніх військах особливого призначення: політруком роти, інструктором, редактором дивізійної, бригадної газети. Після війни працює заступником завідуючого партійного відділу газети “Радянська Україна” (1945–49), старшим викладачем, доцентом ВПШ ЦК КПУ (1952–74).
Захистив дисертацію (1961), одержав звання доцента (1964), пенсіонер республіканського значення (1974).
В КДУ з 1976. Спочатку на півставки доцент кафедри теорії і практики програмування факультету кібернетики, потім на півставки доцент кафедри теорії і практики радянської преси факультету журналістики(з 1977). Звільнений 4.07.83.
Читав курси з історії партійної преси.
Нагороджений медалями “За трудовую доблесть”, “За доблестный труд”, “За оборону Москвы”, “За оборону Кавказа”, “За победу над Германией”, “Двадцать лет победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.”, “Пятьдесят лет вооруженных сил СССР”, “ХХХ лет победы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.”, “Ветеран труда”.
Праці: “Печать большевиков Украины в период первой русской революции”, “Истоки силы советской прессы”, “Большевистская газета “Донецкий колокол””, “Действенность печатного слова”, “Большевистская газета “Работник””, “Большевистская печать”.
І. М. Забіяка
Коментарі закриті.