Пашков Іван Григорович (25.05. 1936 р., с. Бехтеєвка Корочанського р-ну Бєлгородської обл., Росія –10.11. 2010 р., м. Харків).
Репресований журналіст, поет. З українського слобожанського козацького села.
1953 р. вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Навчався на одному курсі з Борисом Мар’яном, який після ХХ з’їзду КПРС склав «Програму-мінімум демократичної перебудови суспільства».
7.01. 1957 на зборах партійно-комсомольського активу, де «розбирали» автора «Програми…», студент Пашков намагався захистити товариша.
Після ув’язнення Б.Мар’яна Пашкова виключили з університету і призвали на дійсну військову службу. Служив в Оренбурзькій обл.
1959 р. відновився в КДУ і закінчив його 1961 р.
Пашков устиг попрацювати кілька місяців у районній газеті в м. Короча, та був звільнений як неблагонадійний. Улаштувався шкільним учителем англійської мови у с. Краснопартизанськ Свердловського р-ну Луганської обл., де був заарештований 21.03. 1962 р.
Після звільнення П. жив у м. Короча, де й одружився.
Працював геологорозвідці в Красноярському краї (разом з Ю.Литвином). Згодом переїхав у Харків. Був учителем, журналістом, перекладачем з англійської та німецької мов, редактором об’єднання «Укрпобутреклама». Створив у Харкові видавництво “Кентавр”, у якому, зокрема, власним коштом видав збірку віршів свого друга Юрія Литвина «Трагическая галерея».
Допомагав у створенні музею в його рідному селі Барахти на Київщині. Велику колекцію книжок харківських письменників і поетів передав ліцею мистецтв, де навчалася його внучка.
Член Спілки письменників Росії з 1996 р. та член Національної спілки письменників України з 2000 р.
На вірші П. написали пісні бєлгородські, кримські, харківські композитори. Літературні композиції на вірші поета звучали по радіо.
Автор п’яти поетичних книжок російською мовою, однієї – українською:
“Храм на болоте”, “Стихия”, “Корочанские сады”, “Откровение от Ивана”, “Подвиг Алексея Береста”; прози “История Корочи”.
Збірка “Ясный колодец души» (2008) відзначена літературною премією ім. Бориса Слуцького, за книжку “История Корочи” (1998) йому присвоєне звання «Почесний громадянин міста Короча». Похований у м. Харкові.
Бібліографія:
І. Пашков И.Г. Храм на болоте: Стихи. – Х.: “Харьковский журналист”, 1992. – 96 с.
Пашков И.Г. СТИХиЯ: Стихи. – Х.: “Харьковский журналист”, 1993. – 90 с.
Пашков И.Г. Корочанские сады: Стихи. – Х.: “Харьковский журналист”, 1994. – 88 с.
Пашков И.Г. Откровения от Ивана: Стихи – Х.: “Кентавр”, 1995. – 72 с.
Литвин Ю.Т. Трагическая галерея: Стихи (Сост., [Слово о поэте]: Иван Пашков). – Харьков: МЧИ “Кентавр”, 1996 – 126 с.
Пашков И.Г. История Корочи. – 1998. Пашков Іван. Дике поле. – 1999.
Пашков И.Г. Ясный колодец души: Стихи. – 2008.
ІІ. Інтерв’ю Григорія Гайового 16.06. 1999 р. Списки жертв: lists.memo.ru/d26/f34.htm Іван Пашков [Некролог] // Літературна Україна, 2002. – 2 грудня.
Алексей Бинкевич. Заговори, чтоб я тебя увидел… // Газета «Время», Харків. 2009. – 5 ноября.
Відгуки: http://timeua.info/051109/10506.html Знімок Ігоря Гільбо 26. 11. 1994.
Ушанування Юрія Литвина в його рідному селі Барахти на Київщині. Справа наліво:
Іван Пашков з Харкова, Мирон та Михайло Бучацькі з Трускавця.
Джерела
http://museum.khpg.org/1309252400
Письменники України. Біобібліографіяний довідник. – К., 2006.
http://lib.kh.ua/source/exposition/?id=3&book=103
Коментарі закриті.