Своїм досвідом викладач кафедри мультимедійних технологій і медіадизайну та шефредактор видання «КиївВлада» Ігор Дармостук поділився на сайті JOURNALISM TEACHERS’ ACADEMY.
Два роки пандемії та повномасштабне вторгнення призвели до того, що значний відсоток особистих та робочих комунікацій перейшов в онлайн-формат. Журналістські процеси, — від редакційних нарад до безпосереднього спілкування з героями та експертами, — нині також онлайн.
У лютому 2023 року під час чергової онлайн-пари, яку я читав у ресторані грецької кухні — лише його власник на цілій вулиці мав генератор! — студенти третього курсу запитали мене: «Як аргументувати редакторові тему майбутнього журналістського матеріалу і не зневіритися, коли редактор її розкритикує?».
Звісно, я міг у відповідь їм прочитати стандартну лекцію про ґрунтовне пропрацювання теми, добір героїв, експертів і щиру віру в соціальну значущість матеріалу, однак чомусь не хотілося цим обмежуватися. Натомість кортіло урізноманітнити нудний онлайн і додати дрібку перцю в навчальний процес. Тож я трохи виголосив формальних фраз на кшталт «усе у ваших руках» і пообіцяв повернутися до розв’язання цієї проблеми найближчим часом.
Взимку-навесні 2023-го у тилових українських містах були у тренді генератори, павербанки та ChatGPT, яким заради розваги користувалися і дорослі, і малі. Перші дві штуки допомогли мені бути технічно незалежним під час блекаутів, а от третя надихнула. Тому того ж дня, після розмови зі студентами, у гугл-класі їхньої групи з’явилося завдання під назвою «Запитай у ШІ».
З турботою про студентів
Суть мого предмета «Медіавиробництво. Контент» у тому, що студенти мають створити онлайн-медіа з нуля: від ідеї, портрету аудиторії та неймінгу з вордінгом (використання спеціально розроблених формулювань, щоб вплинути на сприйняття та емоції аудиторії — прим. ред.) до наповнення рубрик жанровими матеріалами. Я своєю чергою виконую роль ментора, порадника, старшого порадника і лектора з базових тем.
Група у мене була невеличка, тож у кожного студента і кожної студентки було завдання пропрацювати свій ідеальний концепт видання під свою ідеальну аудиторію. Далі ми б мали ідеї зміксувати, відкоригувати й, зрештою, створити спільне чудове медіа, цікаве усій групі.
На момент запитання про редактора у студентів вже були власні концепції, включно з портретами аудиторії, тому пожива для роботи з ChatGPT, спілкування із яким лягло в основу завдання «Запитай у ШІ», була цілком достатньою і прийнятною.
Завдання:
- Заведіть обліковий запис в https://chat.openai.com/
- Розкажіть ШІ про назву нашого видання, його слабкі й сильні сторони та опишіть ідеальну аудиторію (з портрета, який ви вже склали).
- Попросіть його на основі отриманих від вас даних сформулювати три-п’ять ідеальних тем для матеріалів, які б найбільше підходили і виданню, і його аудиторії.
- Оберіть із запропонованих тем дві. З однією ви працюєте як редактор, а на ШІ покладаєте функції автора. Напишіть програмі свої зауваження: чому тема банальна і недокручена, що варто доопрацювати, на що звернути увагу, як змістити акценти. Словом, аргументовано розкритикуйте тему ШІ й викладіть цю критику у формі зрозумілого тексту (можна у вигляді переліку пунктів). Сформулюйте цей текст і розмістіть у Google Classroom як виконане завдання (це буде перша частина завдання).
- З другою темою ви працюєте як автор. ШІ грає роль вашого банального і нудного редактора, який дав вам дуже сиру тему. Складіть план тексту, в якому аргументуйте редакторові, як ви плануєте працювати із цією темою, щоби отримати цікавий матеріал. Укажіть героїв, із якими плануєте працювати, зазначте кут зору, з якого навіть на цю банальну тему можна подивитися із цікавістю. А потім попросіть ШІ критично оцінити вашу роботу. Контраргументуйте зауваження редактора ШІ, допоки не дійдете прийнятної згоди. Діалог скопіюйте і будьте готові показати на парі (це буде друга частина завдання).
Цей простий і трохи наївний симулятор сподобався студентам. Вони сперечалися із ШІ і на рівні журналіст-редактор, і на рівні редактор-журналіст. Їм було весело, а відсутність людського фактора повністю убезпечила їх від травматичного досвіду спілкування із реальним начальником. Але найцікавіше і в першій, і в другій рольовій моделі, що студенти дійшли згоди з ChatGPT й залишилися цілком задоволені.
Задоволеним лишився і викладач, бо такий простий метод подарував низку бонусів:
- Студентам не нудно.
- Вони вчаться аргументувати й контраргументувати, водночас не прагнуть вгодити викладачеві та не бояться «не сподобатись» йому.
- Критика ШІ їх не травмує.
- Діалог із ШІ справді допомагає їм відшліфувати тему і продумати матеріал краще.
- Робота із ШІ упевнює студента, що міт, ніби ШІ забере роботу в журналіста — поки лише міт, а технології можуть бути корисними.
- Студенти стають впевненіші у своїх силах.
Спектр ситуацій, які заради навчальних цілей можна симулювати через ChatGPT — широченний, а аргументація-контраргументація теми — це лише вершина. За допомогою чату можна вчитися редагувати заголовки, які він згенерує студентові до заданого матеріалу, гратися зі стилем (на одній парі ми дали чатові відредагувати новину про корупцію в Україні в стилі гітлерівської Völkischer Beobachter, радянської «Правди» і творів Леся Подерв’янського), коротити тексти (знайди і видали зайвину)… Все залежить від бажання і кмітливості викладача.
Проте маємо і кілька проблем. Наразі є купа досліджень, які доводять, що ChatGPT бракує компетентності у багатьох питаннях. Наприклад, за даними видання Business Insider, вчені з університету Пердью (США, штат Індіана), котрі досліджували відповіді чату на профільному сайті для айтівців, довели, що 52 % відповідей ChatGPT були абсолютно неправильними, а 77 % — нечіткими. Попри це, майже 40 % учасників дослідження довіряють чату. Все через структурованість викладу, ввічливий тон і переконливу аргументацію.
І саме цей факт «некомпетентності» важливий для розуміння того, як будувати діалог зі студентами, коли викладач вводить ChatGPT в навчальний процес. Треба бути зі студентами чесними й пояснити, що ШІ — це гарний і веселий СИМУЛЯТОР, помічник у навчанні… Так, він може бути навіть натхненником, а ось дороговказом і прикладом до наслідування, — ні. Ну, принаймні поки дослідники не довели протилежного.
