Щовесни магістри ОПП «Цифрові медіа» проводять майстер-класи для молодших курсів і для всіх охочих. Упродовж цілого дня вони по черзі розповідають про свої унікальні знання та вміння. Оскільки цей захід завжди проводиться наприкінці виробничої практики, то часто вони беруть як тему тренінгу ті навички, які отримали на базах практики.
Цього року тренінги пройшли 11 березня, і до них уперше долучились не тільки 10 студенток магістратури, але й аспірант першого року навчання Богдан Хворостяний. Та й послухати їх підключилися не лише студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але й студенти та викладачі Запорізького національного університету.
Розпочала серію тренінгів Катерина Бечко, яка проходила практику в редакції «Суспільне Культура». Вона розповіла про досвід використання технологій штучного інтелекту під час роботи в цифрових медіа. Оскільки тема актуальна, у всіх на слуху, то авдиторія поставила багато запитань: про те, чи треба говорити з ШІ ввічливо (думки на цю тему суперечливі), а також про те, наскільки на Суспільному дотримуються етики використання ШІ.
Другий тренінг провели одразу дві студентки: Анастасія Верещак та Єва Логвінова. Вони закінчували бакалаврат у різних навчальних закладах, але є річ, яка їх об’єднує: акторський досвід. Вони дійшли до думки, що журналістам не зайве буде опанувати деякі акторські навички, від контролю за своїми емоціями під час присутності в кадрі до відомих технік розробки дикції. Оскільки студентки запрошували слухачів долучатися та експериментувати з різними вправами для артикуляційного апарату, то саме про це і звучало найбільше запитань.
Якщо попередній тренінг був максимально творчим, то наступний, навпаки, на 100% прагматичним. Дар’я Гломозда вирішила розповісти , як створювати креативні продукти у рамках бізнес-логіки і спрямовувати їх на досягнення бізнес-цілей. Вона поділилася навичками постановки цілей, вивчення авдиторії та оцінки результатів.
Наступні два тренінги зацікавили найбільшу кількість слухачів. Так, Ганна Задирайко ділилася досвідом створення матеріалів міжнародної журналістики на прикладі свого матеріалу про Грузію. Розповіла, як розпитувала картвелів про мітинг на підтримку України, і як потім боролася за те, щоб матеріал все ж таки було опубліковано, коли медіа, з яким про це була домовленість, вирішило, що текст неактуальний. Ключовим секретом виявився такий: ваші співрозмовники, яких ви зацитували в тексті, – це також і джерело для пошуку майданчика для публікації.
Надія Власюк, маючи за плечима досвід копірайтингу для соціальних мереж Інституту філології, розповідала, як писати цікаво для авдиторії, просуваючи меседжі, корисні для організації. Цей досвід зацікавив багатьох, особливо колег із Запорізького університету, які цікавилися, як організувати на такому рівні підтримку соціальних мереж у своєму закладі.
Шостий тренінг провела Ірина Федоренко, розповівши про запуск інформаційної кампанії, але не в теоретичному ключі, як можна було би почути на парах в університеті, а на досвіді своєї першої кампанії, до якої вона долучилася на місці практики – в агенції ISD Group. У цій розповіді було багато практичних кейсів, як-от спогади про переконування блогерів долучитися до проєкту.
Лілія Шаповал провела сьомий, максимально практичний тренінг: вона ділилася навичками користування програмами для обробки відео на телефоні. Колись екзотичне вміння відеомонтажу тепер стало базовою навичкою для багатьох комунікаційників. Авдиторія цікавилася деталями, уточнювала, як досягнути потрібного результату.
З презентації студентки магістратури Лілії Шаповал
Вероніка Якимець проходила стажування в редакції «Лівого берега», пишучи про культуру. Назва її презентації була дещо провокативною: «Як писати про культуру: новина, репортаж, фічер, некролог». Але особливого акценту на некрологах не було: про нього розповідали просто як про один із жанрів, до яких часом теж доводиться вдаватися. Слухачів цікавило, чи можна про культуру писати некомпліментарно, і чи практикується таке в редакції, до якої долучилася студентка.
Дев’ятим, і останнім студентським, тренінгом була розповідь Анастасії Якимчук, яка стажувалася в організації «Нота Єнота». Ця антифейкова ініціатива залучила студентку якраз в один із найскладніших часів: у лютому 2026 року, коли Росія атакувала Київ не лише ракетами, а й дезінформацією. Це викликало довгу і щиру розмову між тренеркою та авдиторією про фейки і тяжкий, спільний для всіх досвід пережитої зими.
Аспірант кафедри онлайн-медіа Богдан Хворостяний має набагато більший досвід, ніж студентки. Він встиг попрацювати журналістом в онлайн-медіа, на радіо та на телебаченні. І розповідь його була присвячена порівнянню умов роботи у кожному з цих типів медіа. До цієї теми найбільше запитань було саме від студенток магістратури, частина з яких хотіла для себе визначитися, в якому форматі цікавіше було би працювати саме їм.
