Також з законом можна ознайомитись у форматі інтерактивного гайду від Академії Суспільного Мовлення.
З 31 березня 2023 року набув чинності новий закон “Про медіа”.
З текстом закону можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України.
Комісія з журналістської етики вважає, що положення щодо прав журналістів, які існували в Законі “Про інформацію”, не були змінені, а положення, які раніше містилися в Законі “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” були дещо адаптовані та перенесені в Закон “Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста” у нову для цього закону статтю 11-1, але їх зміст залишається аналогічним. Тобто, фактично, каталог прав журналістів залишився незмінним.
Документ викликав суперечки в медійному та експертному середовищі. Міжнародна федерація журналістів, Національна спілка журналістів України та Незалежна медіапрофспілка України закликали владу переглянути новий Закон “Про медіа”, а уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь закликав доопрацювати ухвалений парламентом у першому читанні законопроєкт, щоб не допустити звуження сфери використання державної мови. Якщо звернути увагу на статтю 40 – 3, можна побачити, що обов’язкова частка використання україномовних пісень у ефірах радіомовлення за добу становить лише 25% від загального обсягу. Також друковані медіа дозволяється публікувати російською.
«Мовні норми щодо друкованих та онлайн-медіа лишаються чинними: тобто, якщо газета чи журнал хоче видати тираж російською, то має бути виданий аналогічний за кількістю наклад українською; щодо онлайн-медіа, то вони можуть мати кілька мовних версій, але українська має завантажуватися за замовчуванням», – зауважує медіаюрист Лабораторії цифрової безпеки та Комісії з журналістської етики та член робочої групи з написання Закону «Про медіа» Максим Дворовий.
Новий Закон так і не врахував особливості роботи блогерів та досі не регулює їх діяльність як журналістів, якщо вони поширюють інформацію на власному веб-сайті, але це не заважає їм реєструватися як медіа, якщо вони цього бажають.
«Фактично їх визнаватимуть журналістами лише в тому разі, якщо вони самі цього захочуть і відповідатимуть ознакам онлайн-медіа.Пункт 1 частини другої статті 2 Закону у комплексному тлумаченні з визначенням “онлайн-медіа” та частиною третьою статті 16 Закону дає розуміння того, що поширення інформації на власній сторінці в соцмережі не робить тебе медіа. Втім, якщо ти хочеш зареєструватися як медіа, закон дозволяє це зробити. Блогерські платформи законом не регулюються» – пояснює Максим Дворовий.
Також Закон не визначає процес саморегулювання редакцій. Редакційний статут та необхідність його публікувати взагалі згадані лише для лінійних аудіовізуальних медіа (тобто для радіостанцій та класичних телеканалів). Тому саморегулювання та побудова взаємин всередині редакції залишається обов’язком самого медіа.
Натомість юрист, член Незалежної медійної ради, член робочої групи з розроблення закону Ігор Розкладай вважає, що надалі з’явиться певний пакет поправок до Закону «Про медіа»: «Очевидно, ми побачимо на практиці елементи, які потребують вдосконалення, це нормально, особливо з такими великими актами, як цей». Він закликав експертів та активістів надсилати розробникам документа повідомлення та пропозиції щодо виправлення чи уточнення його певних положень, якщо такі будуть.
